(no subject)

[pocketfull_of]

Читаю одну літературознавчу студію (не дуже добру), аж раптом натрапляю на маленький шедевр: "Інші мотиви органічно вписуються в напружене, сповнене, умовно кажучи, розпачу дихання Стефаникових фраз". По-мойму, дуже корисний в житті модифікатор! Ну, наприклад - "читання новин викликає в мене, умовно кажучи, розпач", чи там "я нікого ніколи так сильно не любила, як, умовно кажучи, тебе", чи там "Люк, я твій, умовно кажучи, батько". Зразу видно, що дерева, на папері з яких надруковано ту літературознавчу студію, загинули недарма.

Comments

[greenfree2002.livejournal.com]

"Люк, я твій, умовно кажучи, батько".
Чудово :)))

[pocketfull-of.livejournal.com]

А також, либонь, "Сойлент Ґрін роблять з, умовно кажучи, людей" :)

[vika-garna.livejournal.com]

О, це нагадало мені одного з наших університетських викладачів історії. Лекція про 90ті, щось про політику Кучми: "... що можна сказати про цю, так би мовити, людину". І крилата фраза україністів Інституту філології: "І він помер тощо".

[pocketfull-of.livejournal.com]

"Так би мовити людину" - це просто прекрасно)))) А в "помер тощо" вчувається глибокий оптимізм!

[vika-garna.livejournal.com]

Та ні, там скоріше песимізм. Суто філологічний, бо той викладач слово "тощо" пхав абсолютно скрізь, де треба і де не треба. Одного разу дівчата порахували - це слово за півтори години пари пролунало 68 разів.

[pocketfull-of.livejournal.com]

Ну, зате впізнаваний авторський стиль:)

[queen_of_angmar]

в мене в школі вчитель історії за урок якось сказав "як то кажучи" 43 рази :)