pocketfull_of: (more pretentious than thou)
96 - і я магістр. Вперше в житті - не в лавах найнижчих оцінок за курсову/диплом, а серед найвищих, і то з моєю маргінальною темою, в яку не вірила навіть наукова керівниця. Це був цінний урок, що не слід покладатися на кон"юнктуру, і якщо чимось справді захоплений, то варто поборотися за право цим займатися: ймовірно, якщо ти від теми в захваті, ти її розробиш краще, ніж тему, від якої не в захваті. В процесі захисту здобула також цінний досвід спілкування з позаземною цивілізацією: ніякою земною логікою не пояснити закиду одного із членів комісії "А чому ви цитуєте зарубіжних вчених [першорядних величин з моєї теми], а не цитуєте українського вченого Х [котрий їх переказує]? Всі наші біди від того, що ми не читаємо один одного!".
У мене багато закидів до цієї кафедри щодо навчального процесу і зокрема відсутності грунтовної освіти з будь-чого, але вона мене багато чому навчила по-людськи, врешті, тут я виросла, і тут в мене було достатньо свободи, щоб набити свої гулі, і достатньо милосердя навколишніх, щоб наслідки тих гуль не були геть фатальними. Я досі нелякана і досі погано розрізняю, де слід боротися, а на що можна й забити, зате вже розрізняю свою боротьбу і свою нелякану дурість (переважно постфактум). Іще ця кафедра познайомила мене з людьми, котрі мене підтримають у обстоюванні принципового і пробачать мою дурість, а також тицьнуть носом у мої лажі, перш ніж в них тицьнуть ліві навколишні. Я хотіла б виправдати повагу цих людей, на жаль, з цим через раз виходить, але я безумно вдячна за кредит довіри (і опосередковано, зокрема, вдячна й кафедрі, де ми всі познайомились).
Всьо, тепер можна поволеньки вертатися до нормального режиму, скажімо, флудити про книжки й кіно.
Мої красіві дєвушки, я таки категорично вимагаю походу на якийсь дурний бойовик, аби це відзначити!
pocketfull_of: (the tower at the end of the world)
Раптом зрозуміла, що Біблію треба знати трохи краще, ніж я її знаю (врешті, більшість європейських великих епосів, навіть маргінальніших, я таки читала повністю) - тож, готуючисть читати сабж, скачала трохи критики, і оце зараз слухаю Єйльський цикл лекцій Christine Hayes Introduction to the Old Testament. І плакати мені від цього хочеться, бо - отак це насправді треба викладати: враховуючи, що не всі вірять і не всі про це багато знають, а частина вірять і знають, і з усіма треба рахуватися і поважати однаково. Лекторка пояснює, чому це важливо як художній текст, чому важливо це читати і на світський літературознавчий спосіб, і чому не варто підходити з усталеними переконаннями - хоча б тому, що частина з них - це пізніші нашарування, які не містяться в самому тексті. Себто не як наш архієпископ, котрий всіх вважає прошареними юзерами інституційної релігії, і не як наша кісєльова, перед якою мене тіпає. Мені здається, що я - радикально не її цільова аудиторія, по кілька разів за лекцію хочу спитати, чи мені вийти, якщо я не поділяю думку про "структура тексту дублює те, як бог творить світ", я й думку про існування бога не поділяю. І це не мусить бути проблемою на світському курсі у світському університеті у світській державі, ну, суто теоретично. Ще тіпає від її захвату хлопчачою частиною аудиторії. Я згодна, що вони розумні, але не думаю, що стать в тому відіграє першорядну роль, і коли вона запрошує когось модерувати, бо в нього "справжнє чоловіче мислення" - це фініш. Респекти [livejournal.com profile] st_ost, котрий на цьому моменті сказав, що мислення в нього жіноче.

***

Про ситуацію в УКУ і повернення поліційної системи нагляду за мисленням - розповідь Гудзяка під катом, якщо хтось раптом не читав.
Read more... )

Продовжуючи тему "не все гаразд у данському королівстві": ймовірно, на сайті Державної служби кінематографії варто відповісти на опитування "якою мовою ви дивитесь фільми?" Попри те, що "якою дивитесь?" може не збігатися "з якою хотіли б дивитися?", останній варіант відповіді - "мені байдуже" - вказує на те, що йдеться саме про преференції. І як будуть використані результати такого кривого опитування на держсайті - мені неочевидно.

***

І бонусний віршик, котрий поєднує теми запису:
A City's Death By Fire by Derek Walcott (нобелівський лауреат 1992 р.)
After that hot gospeller has levelled all but the churched sky,
I wrote the tale by tallow of a city's death by fire;
Under a candle's eye, that smoked in tears, I
Wanted to tell, in more than wax, of faiths that were snapped like wire.
All day I walked abroad among the rubbled tales,
Shocked at each wall that stood on the street like a liar;
Loud was the bird-rocked sky, and all the clouds were bales
Torn open by looting, and white, in spite of the fire.
By the smoking sea, where Christ walked, I asked, why
Should a man wax tears, when his wooden world fails?
In town, leaves were paper, but the hills were a flock of faiths;
To a boy who walked all day, each leaf was a green breath
Rebuilding a love I thought was dead as nails,
Blessing the death and the baptism by fire.

Profile

pocketfull_of: (Default)
pocketfull_of

December 2016

S M T W T F S
     123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 7th, 2025 11:57 pm
Powered by Dreamwidth Studios