nonresident alien

Я агностик, але Великдень люблю (щоразу, як до церкви приходжу, там пасочки святять). Ми ходимо до церкви Іоанна Богослова - трапезної Михайлівського Золотоверхого (українське бароко, кам"яні леви, зграя котів у квітниках). Мені подобається хресний хід, запах воску в темряві, і та мить, коли закрито двері церкви - хистка непевність чуда, щоразу чекаю, що цього разу священик точно розвернеться і скаже: нє, чуваки, всі розходимось, цього року не воскрес - але поки обходиться :) Мені взагалі на естетичному рівні подобається обрядовість більшості релігій, про які хоч щось знаю - врешті, у них було багато століть на те, щоб відточитися до найбільш естетично ефективної форми. Загалом, Христос воскрес :)

***

З"їздила до рідних у село: мені цього з деяких пір не вистачає, вогкої землі, виготовлення власної їжі (в івриті от поважати і пригощати - це одне слово לכבד, геть архаїчно, і якоїсь такої архаїки і бракує). Дідусь зготував куліш - коров"ячі кишечки, напхані пшоном, запечені в глеку із всякими нутрощами (серце, легені, печінка, ковбик): їла і with relish повторювала фразу "Mr. Leopold Bloom ate with relish the inner organs of beasts and fowls" (люблю цю фразу і люблю куліш) :).
О, а ще мені в тому селі подобається цвинтар у лісі - треба перейти воду, треба перейти пагорби, і аж там ген між сосен будуть могили. Реально перехід в інший світ (ще й очищення переходом через воду, та?).

***

Задуплила звітуватися про прочитане, тому зараз викладу просто список прочитаного за звітний період - щоб над душею не висіло - а далі вже звітуватиму як вирішила.
( bookz! )

***

Англомовні френди нагадують, що квітень - це National Poetry Month (тільки неясно, якої такої нації). Ну, я так вважаю, що або ти вірші читаєш всі 12 місяців, або вони тобі і в квітні нафіг не треба, але багато хто на жж викладає по віршу щодня, і мені це подобається. Щодня не гарантую - але з кожним записом у квітні спробую радити кількох поетів чи віршів. Сайти в тему: добірки відомих поетів, сайт ам.асоціації поетів, вірші українською, а на жж - скажімо, breathe_poetry і greatpoets.
Раз вже заговорила про село, мокру землю і релігійну обрядовість, то й вірші будуть щось про те ж. Скажімо, не можу не згадати валлійця Рональда Стюарта Томаса, одного з улюблених поетів. У нього вірші про гній, вітри над старими валлійськими пагорбами, бідноту і шахти, тихе люте замилування камінням і людьми, котрі стають схожі на те каміння під вітром, і порожніми пейзажами. До прикладу, так:
The Moor by R.S. Thomas
It was like a church to me.
I entered it on soft foot.
Breath held like a cap in the hand.
Подих, як берет в руці - здається, це дуже круто.
А це - один з улюблених віршів, тільки внаслідок рагульського форматування він там на сторінці повторений двічі. Ну але гарний вірш не гріх перечитати двічі, так? :)
Ще, у зв"язку з Великоднем, підкину віршик Єгуди Амічая - An Arab Shepherd Is Searching For His Goat On Mount Zion, про горби, де релігія здавна починається лише з двох речей: пошуку овець і пошуку дитини :)

А ще в мене тут безсоння. Вперше взнала, що то таке. Спати хочеться - страх, але жаско, дослухаюся до звуків, китаєць на першому поверсі вчиться грати на піаніні (а я на четвертому поверсі - це багато свідчить про звукоізоляцію, відповідно, все на поверхах 2-4 також чую), щось говорять за стіною - ніби в моїй кімнаті, десь плаче дитина (яка в біса дитина на кампусі?). І мені страшно. Закриваю двері, не вимикаю світло. Його вимикає добра душа сусідка, вона повертається вже після того, як я засинаю. А зараз сусідок нема, може, поїхали в Нью-Йорк, може, десь тусять, не знаю, я сиджу собі тихенько, нікому не заважаю, перекладаючи комікс, набираю "Отче наш" задом наперед... і тут чую кроки на сходах до моєї кімнати. Мізками я розумію, що то десь в коридорі, але так воно в часі збіглося вдало. А зараз щось за дверима нюшить. Ииии.
Завтра знову спатиму в читальній залі.

Сни стають неспокійні. Сняться ті, кого знаю по вірту (до того ж не ті, з ким спілкуюся близько, з ким бачилася - а якісь геть випадкові люди) і померлі. Якісь уривки листів, міми на вузьких вуличках опівдні, порожні коридори, всяка така фігня.

А сьогодні мені уві сні двічі відстрелили півчерепа. Судячи з того, що я ще після того півсна бігала, мізками я навіть там не користуюся.