nonresident alien

Подекуди ще лежить клаптями дурний сніг, який надто поквапився, але взагалі дуже тепло. Про наближення зими нагадують лише білки, котрі саме з'ясовують територіальні стосунки: шалено при цьому риплять, як старі двері, ніколи не думала, що такі маленькі тушки можуть так гучно рипіти, скрекотіти і скреготати.
А я тим часом сходила на екскурсію в гарвардську бібліотеку рукописів, давніх книг і мап - Хаутон.



Дуже маленький, дуже інсайдерський, не дуже багатий за тутешніми мірками підрозділ Гарварду. Директор пишається тим, що вдалося купити папери Апдайка (іще одного випускника Гарварду): доки був живий, щоріздва привозив свої чернетки у подарунок в ящику від пива, а по його смерті знадобилося аж втручання самої президентки Гарварду Дрю Фауст (так, мене теж зворушує, що прізвище президента навчального закладу - Фауст), аби зібрати необхідні кошти. Натомість в Техас пішли чернетки Нормана Мейлера - там ширша кишеня. Фінансування цієї бібліотеки доволі кумедне: є 60-70 різних приватних фондів на поповнення колекцій, але всі вузькоцільові (від Озерної школи до іспанських книг 18 ст.), тому, коли з'являється черговий меценат, кураторам потрібно передбачити, що буде потрібне колекції за 30, 50 років (великим везінням є те, що свого часу здогадалися за безцінь купити радикальну літературу Чорних Пантер). І що ж буде потрібне у 2050 р.? - питає хтось. Директор, старший вже чоловік, впевнено відповідає: "комікси. Добре було б поговорити з тими, хто був присутній при формуванні жанру, провести виставку - такі виставки часто визначають подальший напрям бібліофільської й бібліографічної царини". Скажімо, саме бібліотека Хаутон першою влаштувала виставку давніх книжок з тогочасними маргіналіями - а потім це стало модним напрямом.
Крім того, бачила: шафу, в якій знайшли твори Емілі Дікінсон після її смерті; її приватну бібліотеку, Біблію, з якої вийняли засохлі квіти, й зберігають у окремому пакеті, щоб не псували сторінки (директор вважає, що на цьому портреті сестер Дікінсон Емілі - з книжкою, бо це та ж Біблія, ті ж квіти, зупинений час); рецепт пирога, списаний рукою Дікінсон; збірка Кітса з дарчим написом П.Б. Шеллі й нотатками Шеллі на полях (знак оклику, два знаки оклику, лаконічне "не дуже добре"); рукопис Кітса, де рядки йдуть справа наліво і згори вниз, економив папір; перша друкована Одіссея грекою - Флоренція, 1475 р. (тоді людей ще треба було переконувати, що друк може бути не менш вартісним, ніж рукопис, тому книжка багато оздоблена); прижиттєве видання Галілео Галілея.
А потім - виносять книжки, які хто попросив показати: хтось - Ньютона, хтось - Елізабет Бішоп (на знак протесту проти сваволі редактора в своїй першій збірці вона всі правки густо позакреслювала зеленим олівцем). А мені дають в руки перше видання "Семи стовпів мудрості" Т.Е. Лоуренса, їх всього 6 примірників. З помітками його рукою. У мене голос і так високий, а тут перейшла геть на писк радіоактивного кажана. "Oh crap, - тільки й спромоглася, - шо, правда можна взяти в руки?" "Звичайно, - каже директор, - це бібліотечна обкладинка, вона витримує пряме попадання ядерної бомби. Ви сядьте, якщо думаєте, що можете впасти. Інші тут більш по-бібліотекарськи ставляться до матеріалів, а я вважаю, що книжки треба читати, врешті, it's your heritage". І мене це якось розчулило ледь не до сліз, досі переповнює дика ніжність до цих книжок, цієї бібліотеки. Директор, здається, теж розчулився моїм ентузіазмом - також заражений гострим вірусним лоуренситом - і повів у свій кабінет. А там, от просто так у підвалі, висить дуже славний портрет Лоуренса пензля сера Вільяма Орпена:

Такий знак згори, що я - у правильному місці (якщо могли виникнути якісь сумніви). Там ще був портрет Т.С. Еліота пензля його сестри, але ж ви розумієте, хто такий той Т.С. у порівнянні з Т.Е.?

Попри загальний оптимізм, багато книжок вже не в тому стані, щоб їх видавати в руки. Переповнена "лікарня книжок" (так цей підрозділ і називається), на лікування всіх коштів не вистачає. Потроху оцифровують те, що найкрихкіше - директор бібліотеки каже, що потреби 95% відвідувачів вже можна задовольнити самими сканами, і з часом, вже скоро, ця бібліотека перетвориться на подобу давніх музеїв дивовиж. А на першому поверсі, власне, саме виставка каталогів з голандських музеїв дивовиж 17 ст. - любовно виконані гравюри акулячих зубів, людських зародків, дитячих скелетів і чудернацьких риб.