Опівнічне роздратоване
Dec. 29th, 2009 04:51 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pocketfull_ofЧитала тут переклад з польської, котрий вважається доволі пристойним. Щоб якось перетворити роздратування на шось продуктивне (сама перекладаю зараз з польської), виписувала найпоширеніші лажі, щоб не лажати на тому ж.
Синтаксис: є така давня єресь, що в українській підмети потрібні значно частіше, ніж у польській (на тому ж помиляються й перекладачі з японської, бтв). Формальні синоніми, але відтінки значень різні - тут найтяжче збутися кальок. Запрошення в літ.укр.м. реалізується не через "прошу + інфінітив" ("прошу сідати" -> "сідайте б-ласка"). "Маю похмілля, струс мозку, перелом" -> "у мене похмілля, струс мозку..." "Пані" як звертання можна лишити кілька разів задля колориту, але не всюди, боже збав - для того є займенники. Люди не називаються, їх звуть ("донька називається мая" -> "її звати мая"). Єтц.
***
Читаю "Музей покинутих секретів" Забужко (завтра дочитаю - напишу детальніше), більше дратуюся, ніж тішуся. Дивує, як можна вважатися феміністкою - і так люто не любити жінок? Махровішої мізогінії я не бачила вже щонайменше кілька років. Герой, котрого автор вважає і читач має вважати цілком позитивним і порядним, жінок без більших на те підстав називає сосками. Героїня сипле пейоративами, що спираються на страх жіночої сексуальності (знов усі ці невмотивовані шлюхи, соски і мінетні ротики); жінки окреслюються їхньою тілесністю, причому масно так описаною - як у жартах восьмикласників ("нічогенькі батончики, десь, мабуть, четвертого розміру") - або зводяться до презирливого середнього роду: "товстеньке упріло". Намагаюся не надто часто жбурляти книжку в стіну, а співчувати авторці: може, то вона себе так не любить, чи на жінок їй не щастило (мені щастило, хоча мені взагалі на людей щастить - але моя статистика стверджує, що адекватних людей, здатних без зайвих понтів і вимог похвали робити те, що треба, і нести відповідальність за свої дії - і просто добрих порядних людей - серед жінок таки більше, ніж серед чоловіків).
Бридко, ніби гівна хлюпнули - не чекала. Мені так прикро, прикро, прикро.
Синтаксис: є така давня єресь, що в українській підмети потрібні значно частіше, ніж у польській (на тому ж помиляються й перекладачі з японської, бтв). Формальні синоніми, але відтінки значень різні - тут найтяжче збутися кальок. Запрошення в літ.укр.м. реалізується не через "прошу + інфінітив" ("прошу сідати" -> "сідайте б-ласка"). "Маю похмілля, струс мозку, перелом" -> "у мене похмілля, струс мозку..." "Пані" як звертання можна лишити кілька разів задля колориту, але не всюди, боже збав - для того є займенники. Люди не називаються, їх звуть ("донька називається мая" -> "її звати мая"). Єтц.
***
Читаю "Музей покинутих секретів" Забужко (завтра дочитаю - напишу детальніше), більше дратуюся, ніж тішуся. Дивує, як можна вважатися феміністкою - і так люто не любити жінок? Махровішої мізогінії я не бачила вже щонайменше кілька років. Герой, котрого автор вважає і читач має вважати цілком позитивним і порядним, жінок без більших на те підстав називає сосками. Героїня сипле пейоративами, що спираються на страх жіночої сексуальності (знов усі ці невмотивовані шлюхи, соски і мінетні ротики); жінки окреслюються їхньою тілесністю, причому масно так описаною - як у жартах восьмикласників ("нічогенькі батончики, десь, мабуть, четвертого розміру") - або зводяться до презирливого середнього роду: "товстеньке упріло". Намагаюся не надто часто жбурляти книжку в стіну, а співчувати авторці: може, то вона себе так не любить, чи на жінок їй не щастило (мені щастило, хоча мені взагалі на людей щастить - але моя статистика стверджує, що адекватних людей, здатних без зайвих понтів і вимог похвали робити те, що треба, і нести відповідальність за свої дії - і просто добрих порядних людей - серед жінок таки більше, ніж серед чоловіків).
Бридко, ніби гівна хлюпнули - не чекала. Мені так прикро, прикро, прикро.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
Re: бусятина
Date: 2009-12-29 09:18 pm (UTC)Таки варіант - або спроба відділити себе-всю-в-білому від тих пойобаних життям, які прийняли своє підкорено-objectified становище - але воно якось невдало виходить і бридко.
Бля, але ми живемо в такому старому світі, в якому так багато книжок, і частина авторів не зневажає половину (по факту - більше) своєй авдиторії - то хулє маю принижуватись і читати це? Шось мені підказує, шо більше я Забужку читати навряд чи буду.
Прочитала так швидко, зокрема аби здихатись пошвидше.
Re: бусятина
Date: 2009-12-29 09:35 pm (UTC)Але я не відчуваю тої "частини авторів, яка не зневажає більше половини своєї авдиторії", на жаль. як правило, мені гидко читати сучукрліт, бо це йобаний маскулінний світ пенісної поетики й естетики, альтернативна реальність, в якій мені геть некомфортно або просто нема місця взагалі...
тому маємо писамти самі!;)
Re: бусятина
Date: 2009-12-29 09:47 pm (UTC)