Опівнічне роздратоване

[pocketfull_of]

Читала тут переклад з польської, котрий вважається доволі пристойним. Щоб якось перетворити роздратування на шось продуктивне (сама перекладаю зараз з польської), виписувала найпоширеніші лажі, щоб не лажати на тому ж.
Синтаксис: є така давня єресь, що в українській підмети потрібні значно частіше, ніж у польській (на тому ж помиляються й перекладачі з японської, бтв). Формальні синоніми, але відтінки значень різні - тут найтяжче збутися кальок. Запрошення в літ.укр.м. реалізується не через "прошу + інфінітив" ("прошу сідати" -> "сідайте б-ласка"). "Маю похмілля, струс мозку, перелом" -> "у мене похмілля, струс мозку..." "Пані" як звертання можна лишити кілька разів задля колориту, але не всюди, боже збав - для того є займенники. Люди не називаються, їх звуть ("донька називається мая" -> "її звати мая"). Єтц.

***

Читаю "Музей покинутих секретів" Забужко (завтра дочитаю - напишу детальніше), більше дратуюся, ніж тішуся. Дивує, як можна вважатися феміністкою - і так люто не любити жінок? Махровішої мізогінії я не бачила вже щонайменше кілька років. Герой, котрого автор вважає і читач має вважати цілком позитивним і порядним, жінок без більших на те підстав називає сосками. Героїня сипле пейоративами, що спираються на страх жіночої сексуальності (знов усі ці невмотивовані шлюхи, соски і мінетні ротики); жінки окреслюються їхньою тілесністю, причому масно так описаною - як у жартах восьмикласників ("нічогенькі батончики, десь, мабуть, четвертого розміру") - або зводяться до презирливого середнього роду: "товстеньке упріло". Намагаюся не надто часто жбурляти книжку в стіну, а співчувати авторці: може, то вона себе так не любить, чи на жінок їй не щастило (мені щастило, хоча мені взагалі на людей щастить - але моя статистика стверджує, що адекватних людей, здатних без зайвих понтів і вимог похвали робити те, що треба, і нести відповідальність за свої дії - і просто добрих порядних людей - серед жінок таки більше, ніж серед чоловіків).
Бридко, ніби гівна хлюпнули - не чекала. Мені так прикро, прикро, прикро.

Comments

[kiatlen.livejournal.com]

мне вообще очень сложно заставить себя читать украинскую литературу, у меня к ней специфическое отношение. Возможно, слишком предвзятое, но пока я не могу себя переубедить...

[pocketfull-of.livejournal.com]

Це ти дарма - в ній є й хороше (та й ранішу Забужку я цілком люблю - тільки цей роман якийсь украй невдалий). Ти Жадана не читала? Якщо ні, то я знаю, що тобі подарую на Новий рік)))))))))))

[kiatlen.livejournal.com]

Знаю, что зря. Но практически все, что мне попадалось было каким-то неадекватно унылым, депрессивным и слишком субъективно-символичным что ли, с точки зрения автора...
Жадана? так не припомню, ты мне давала у него почитать, как-то, что бы убить время... возможно до этого я читала еше какие-то его рассказы, если у него они были... если нет, то возможно это был не он...

[pocketfull-of.livejournal.com]

Оповідання в нього є, і серед них - таки доволі непогані. І в масі своїй недепресивні))) Так що надалі тебе грузитиму укрлітом))))

[kiatlen.livejournal.com]

ну, я постараюсь не сильно сопротивляться)))

[fakafakafaka.livejournal.com]

вона просто лотреамон і селін в жіночому тілі) бачиш таки всьо пішло від лотреамона))) або забужко просто начиталася курсу огаркової)

а взагалі навість після святого отця мицика з його мізантропією забужко отходить на другий план) всьо такі професія потихеньку вбиває людину і змушую її (людину) її (професію) ненавидити((

для мене на наших феміністках був поставлен хрест, коли вони розкритикували плакат під їхню презентацію в "Є"..... але це вже інша історія, щоб багато не флудити)

[pocketfull-of.livejournal.com]

Ів, а Лотреамон тут до чого?

І що за історія з презентацією?

бусятина

[vse-slava.livejournal.com]

розумію.. (про забужку) вже у "Дослідженнях" помітила цю багу (лотра, проститутка..)і мені видається, що це якась невіддільна частина поетики віктиміського тексту: логічно, коли зосереджуєшся, на тому як все хуйово і як тебе всі гноблять так, що гідності вже немає місця, бо отримуєш задоволення від того, що слабка і гноблена, і стає приємно, що є чим кічитися ("ось гляньте, яка я слабка і пойобана!! Так - наді мною познущались! ура!), тоді не стає місця й самоповазі. пафос жертви не клеїться з гідністю.. і свідомість забужки заповнюють соски і шлюхи. це однозначно її комплекс, страх і мінус. цим же може бути пояснена її панічна зневага до "гламуру", яку вона маніакально виявляє при першій нагоді і часто абсолютно невиправдано. от згадаймо хоча б початок цієї прези в "Є": типу її вступні слова: "як добре, що ви прийшли сюди, а не на гламурне шоу поросят" - ваще невтємняк повний і ппц...
да! я тожже зла на неї і на весь світ... ТИ ПРОЧИТАЛА ЦЮ ТАМІНУ ЗА 4 ДНІ!!!!! я - в а%ує!!

Re: бусятина

[pocketfull-of.livejournal.com]

"пафос жертви не клеїться з гідністю"
Таки варіант - або спроба відділити себе-всю-в-білому від тих пойобаних життям, які прийняли своє підкорено-objectified становище - але воно якось невдало виходить і бридко.
Бля, але ми живемо в такому старому світі, в якому так багато книжок, і частина авторів не зневажає половину (по факту - більше) своєй авдиторії - то хулє маю принижуватись і читати це? Шось мені підказує, шо більше я Забужку читати навряд чи буду.
Прочитала так швидко, зокрема аби здихатись пошвидше.

Re: бусятина

[vse-slava.livejournal.com]

та і те й інше: несміливе визнання себе однією з багатьох хвойд рідної історії ніяк не суперечить бажанню все ж себе відокремити від інших багатьох. Логічно і огидно.
Але я не відчуваю тої "частини авторів, яка не зневажає більше половини своєї авдиторії", на жаль. як правило, мені гидко читати сучукрліт, бо це йобаний маскулінний світ пенісної поетики й естетики, альтернативна реальність, в якій мені геть некомфортно або просто нема місця взагалі...


тому маємо писамти самі!;)

Re: бусятина

[pocketfull-of.livejournal.com]

Та ну; той же Жадан - ні разу, здається, за чимсь таким не помічений; Таня Малярчук (ну, її з інших причин читати неможливо, але то таке); але писати самим - це теж добра ідея))))