(no subject)

[pocketfull_of]

У нас за два тижні навчання - вже другий сніговий шторм. Вперше універ хоч на день закрили (хоча буквально всі інші університети на районі - на два), а сьогодні навіть закривати не стали (хоча всі інші універи, як ви вже здогадалися, закрили). Подумаєш, сніговий шторм. "Ваша безпека дуже важлива для нас! - написала адміністрація універу, висилаючи нас у сніговий шторм, - ходіть обережніше". Щоб ви розуміли глибину моєї екзистенційної туги від цих слів - це, скажімо, тротуар:

Досвідчені місцеві на роботу рушили на лижах:

Наївні іноземці і просто лузери без лиж - скажімо, я - змушені йти проїжджою частиною, бо її все ж муніципалітет чистить (згрібаючи сніг на тротуар, але то таке). На щастя, більшість всього сьогодні не працює, тож дорога порожня (зазвичай тут перед восьмою ранку чи не корок, ну, бодай, жвавий рух, а я прогулялася отакою пусткою:

На уроці проходимо різницю між "это" і англійським "it", зокрема, що при перекладі англійських структур штибу "It is good that" "it" втратиться. Прошу навести приклади таких речень. Перший же студент: "Добре, що університет сьогодні працює". Я - дуже спокійна і врівноважена teaching assistant, я навіть не розреготалася.
І другий момент "немає такого фейспалму": на виході з бібліотеки прошу кульочок, захистити книжки від снігу. Тут на виході видають кульочки.
Охоронець: Та нащо тобі кульочки в такий чудовий день.
Я: Ех, краще б вдома дали посидіти, нафіга ото весь час прикидатися оверачіверами.
Охоронець: Ну, більшість тут не прикидається.
Тут мені стало сумно і я попрямувала додому крізь ту ж стихію.