Індустріальні пейзажі Житомирщини
Aug. 13th, 2014 10:12 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pocketfull_ofЯ своє село в середньому бачу і уявляю десь так:
Рустикальна ідилія з легким флером алкотрешу, босоноге дитинство, коров'ячі пляйздрики, ну, ви зрозуміли. Тим часом проїхала на якісь три зупинки електрички далі свого села - до населеного пункту, де росла моя мама.
Гранітне Житомирської області живе, як можна здогадатися з назви, з того, що добуває граніт. Там два професійні свята - залізничника (бо гранітний щебінь лягає під рейки) і будівельника (ну, ясно). Професійні свята - справа серйозна. На цьогорічний день будівельника попросили приходити у вишиванках, був конкурс вишиванок і виступ якогось автора шансону.
Оце мальовниче озерце - затоплений кар'єр: тридцять метрів тихої води, вертикальні береги. Коли видобуток завершився, а кар'єр ще не затопило, на його схилах тренувалися альпіністи. Зараз там навіть не плавають, нещодавно хтось втонув, то тіло так і не знайшли. Одразу згадується "Воно" Кінга і подібні історії, про людські жертви і кров, на які місто погоджується, щоб процвітати. Власне, так воно і є, тільки без містики: ну, скажімо, на цьому кар'єрі підривником працював мій дідусь, загробив нафіг легені - і дідуся вже нема, і кар'єру. А раніше, доки був активний видобуток, бодай раз на тиждень були масовані вибухи, тоді мешканців навколишніх хат евакуйовували до сільради, а хто не встигав утекти, мусив стояти у дверях і молитися. Ходять билички про те, як у колисках знаходили брили, що пробивали стелю.
Зараз все тихіше, видобуток перемістився трохи далі. Охорона ставиться до туристів пофігістично - гукають "Куди ви?", на відповідь "Та так, на кар'єр повтикати" кажуть "Ну, обережно, машини їздять". Лайфхак: у чувака, що охороняє серйозний на вигляд шлагбаум, треба питати не "Чи можна я пролізу під ваш серйозний на вигляд шлагбаум, щоб повтикати на кар'єр?", а "Ця дорога доведе до кар'єру?" - більша імовірність, що відповідь "не можна" не спаде їм на думку:)
Неминуче тут-була-я на тлі історії:
А одразу за кар'єром природа в ласці своїй відвойовує пасторальний простір.
Ще трохи деталей містечка - колишній ленін і песики:
Тут теж прокотився ленінопад - лишився гарний пам'ятник чоботям. Говорять мрійливо: знайти би скульптора, халяви доліпити - була б ліпотаааа.
Шаблезубий песик:
Рустикальна ідилія з легким флером алкотрешу, босоноге дитинство, коров'ячі пляйздрики, ну, ви зрозуміли. Тим часом проїхала на якісь три зупинки електрички далі свого села - до населеного пункту, де росла моя мама.
Гранітне Житомирської області живе, як можна здогадатися з назви, з того, що добуває граніт. Там два професійні свята - залізничника (бо гранітний щебінь лягає під рейки) і будівельника (ну, ясно). Професійні свята - справа серйозна. На цьогорічний день будівельника попросили приходити у вишиванках, був конкурс вишиванок і виступ якогось автора шансону.
Оце мальовниче озерце - затоплений кар'єр: тридцять метрів тихої води, вертикальні береги. Коли видобуток завершився, а кар'єр ще не затопило, на його схилах тренувалися альпіністи. Зараз там навіть не плавають, нещодавно хтось втонув, то тіло так і не знайшли. Одразу згадується "Воно" Кінга і подібні історії, про людські жертви і кров, на які місто погоджується, щоб процвітати. Власне, так воно і є, тільки без містики: ну, скажімо, на цьому кар'єрі підривником працював мій дідусь, загробив нафіг легені - і дідуся вже нема, і кар'єру. А раніше, доки був активний видобуток, бодай раз на тиждень були масовані вибухи, тоді мешканців навколишніх хат евакуйовували до сільради, а хто не встигав утекти, мусив стояти у дверях і молитися. Ходять билички про те, як у колисках знаходили брили, що пробивали стелю.
Зараз все тихіше, видобуток перемістився трохи далі. Охорона ставиться до туристів пофігістично - гукають "Куди ви?", на відповідь "Та так, на кар'єр повтикати" кажуть "Ну, обережно, машини їздять". Лайфхак: у чувака, що охороняє серйозний на вигляд шлагбаум, треба питати не "Чи можна я пролізу під ваш серйозний на вигляд шлагбаум, щоб повтикати на кар'єр?", а "Ця дорога доведе до кар'єру?" - більша імовірність, що відповідь "не можна" не спаде їм на думку:)
Неминуче тут-була-я на тлі історії:
А одразу за кар'єром природа в ласці своїй відвойовує пасторальний простір.
Ще трохи деталей містечка - колишній ленін і песики:
Тут теж прокотився ленінопад - лишився гарний пам'ятник чоботям. Говорять мрійливо: знайти би скульптора, халяви доліпити - була б ліпотаааа.
Шаблезубий песик:
no subject
Date: 2014-08-13 07:34 pm (UTC)А песик просто дивовижний - то в нього вставні ікла стирчать, чи натуральні?
no subject
Date: 2014-08-14 06:52 pm (UTC)no subject
Date: 2014-08-13 07:46 pm (UTC)Шалено підтримую природу, яка захоплює створене людьми страхіття. Між іншим, а для чого ті шини, викладені вервечкою?
no subject
Date: 2014-08-14 06:55 pm (UTC)