(no subject)
Sep. 7th, 2013 10:15 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pocketfull_ofСьогодні наш аспірантський клуб, у якому я підхалтурюю, влаштовував барбекю на 200-300 людей. Минулого року мене здуру поставили смажити котлети і, здається, я впустила в попіл більше котлет, ніж досмажила. Безперечно, котлети в будь-якому разі такі, що стає дуже шкода марно померлих корівок, але так же геть намарно померли, якщо я ті котлети ще й попалила. Загалом, цього року я просто виносила сміття. Бредучи в черговий раз з мішками слідів життя (порожні пляшки з розмазаною помадою, картонні тарілки, шалено багато відходів - ніколи так гостро не замислюєшся про екологію, як виносячи сміття!) я - не на першій навіть ходці до смітників! - раптом підняла очі і побачила у вікні якоїсь кафедри скелет викопного морського ссавця. За мною грали у фрісбі, навколо був світлий день, а ссавець просто висів там перед вікном і був дуже вимерлим. Я його доти ніколи не помічала - отак, не знаючи, вже третій рік живу за якісь 30 метрів від скелету динозавра:
*
Вразлива після зустрічі зі скелетом вимерлого ссавця, замовила собі футболку з цитатою з "Welcome to Night vale" - типу, "може, твоє буття й не чудо, але мушу сказати, що воно точно не надто ймовірне". Команда "Найтвейлу" у будь-якому разі прекрасна до сліз, і навіть чеки в їхній крамниці прекрасні: "By buying this thing you are not only just getting something cool, you're also helping independent artists stay fed and protected from the elements. Over half of our artists now live indoors. Please review your shipping address one last time to make sure there's nothing wonky, improbable, or inappropriate. Once an order is out the door there's not much we can do short of breaking into the post office in the middle of the night, and they keep a real mean dog in there now".
Тож, якщо ви чомусь не слухаєте Welcome to Night Vale, то ви багато втрачаєте і саме час це змінити! Це гумористичне міське фентезі/сатира: стилізація під радіоновини з провінційного пустельного містечка, де всі теорії змови збуваються. "A friendly desert community where the sun is hot, the moon is beautiful, and mysterious lights pass overhead while we all pretend to sleep. Welcome to Night Vale". Уряд стоїть за кліматичними змінами. Інопланетяни літають над містом. І тільки янголів не існує - "не говоріть з янголами, які ошиваються на парковці супермаркету! По-перше, вони завжди брешуть. По-друге, вони не існують". Але люблять "Вітаємо у Найтвейлі" не лише за абсурдний гумор! Мені воно багато в чому нагадує Етгара Керета, загальний месідж десь такий же - життя безумне, цінуй дрібні миті, бо в смерть кожен все одно входить сам. Купка цитат з "Найт Вейлу":
* A partial list of things currently inside of you: blood, skull, ghost.
* There's nothing under your bed. There's nothing in your closet. Nothing waits in every darkness. Nothing is the most terrifying thing of all.
* The universe is vast. You are also vast. So is an ant. There are different sizes of infinity.
* You have nice skin. It really holds in all your blood and organs - no leaking or nothing. You look great.
Загалом, дуже раджу.
*
Семестр буде берадісний: по-перше, я тричі на тиждень викладаю; по-друге, я слухаю чотири курси. Завідувач аспірантурою нашої кафедри довго не хотіла підписувати мій робочий план, врешті, таки підписала, але наголосила, що зробила це під великим тиском. Щоб не втрачати віру в світле майбутнє, постановила щотижня робити щось цікаве. Скажімо, на минулому тижні ходила в Чайнатаун їсти дімсумки в якомусь нібито шалено автентичному місці, де нема меню, а лише таці їздять залою і з них вибираєш, що хочеш, а обстановка нагадує фільми про мафію 70-х - все червоно-золоте, під стелею дерев"яні дракони, для повноти кітчу бракує тільки опіуму. Потім під дощем бродили навколо великих воріт Чайнатауну, шукаючи мені пекарню, де можна купити колобки з глевкого рисового тіста з солодкою бобовою пастою (не знаю, як вони називаються правильно, але дуже їх люблю), періодично натикаючись на демонстрацію на захист японських дельфінів, подруга розказувала, як жила в Берліні серед сирійських біженців, і мені здавалося, що життя прекрасне.
*
А перед тим нарешті дійшла до музею Ізабелли Стюарт Ґарднер! Якось так склалося, що знайомство з Ізабеллою Стюарт Ґарднер я почала з місця її останнього спочинку на цвинтарі Маунт Оберн:
А до місця, де вона жила, добралася лише за два роки по тому. Загалом, історія невесела: жінка виходить заміж за багатого банкіра, жінка втрачає сина, жінка в тяжкій депресії багато років мандрує Європою і збирає величезну колекцію мистецтва, користуючись тим, що в ХІХ ст. ще не було законодавства про невивезення культурної спадщини. Мистецтво тривкіше за живих, тож, думаю, ставку вона зробила правильну.
На її портретах - зворушливо безбарвне, вразливе обличчя:
(ви б на місці Сарджента теж писали ІСҐ з німбом - знали б ви, скільки його полотен вона скупила!)
Свій дім вона заповіла містові як музей за умови, що там все лишиться, як за її життя: і справді, там навіть досі немає підписів під мистецькими об"єктами. Туди безкоштовний вхід тим, кого звати Ізабелла, і студентам Гарварду незалежно від імені.
Всередині дому - великий внутрішній двір на всі чотири поверхи, чимось схожий на вокзал - і гілки дерев, що ростуть там, нишком прокрадаються у вікна зал верхніх ярусів; напевно, там було незатишно жити. Колекція прекрасна, але вкрай еклектична: що теж, втім, пам"ятник епосі. Усміхнені асирійські дивозвірі обіч іспанських хрестоносців з відбитими носами і римських погрудь.
На жаль, всередині знімати не можна, але на сайті музею є добрий панорамний огляд усіх кімнат.
*
Вразлива після зустрічі зі скелетом вимерлого ссавця, замовила собі футболку з цитатою з "Welcome to Night vale" - типу, "може, твоє буття й не чудо, але мушу сказати, що воно точно не надто ймовірне". Команда "Найтвейлу" у будь-якому разі прекрасна до сліз, і навіть чеки в їхній крамниці прекрасні: "By buying this thing you are not only just getting something cool, you're also helping independent artists stay fed and protected from the elements. Over half of our artists now live indoors. Please review your shipping address one last time to make sure there's nothing wonky, improbable, or inappropriate. Once an order is out the door there's not much we can do short of breaking into the post office in the middle of the night, and they keep a real mean dog in there now".
Тож, якщо ви чомусь не слухаєте Welcome to Night Vale, то ви багато втрачаєте і саме час це змінити! Це гумористичне міське фентезі/сатира: стилізація під радіоновини з провінційного пустельного містечка, де всі теорії змови збуваються. "A friendly desert community where the sun is hot, the moon is beautiful, and mysterious lights pass overhead while we all pretend to sleep. Welcome to Night Vale". Уряд стоїть за кліматичними змінами. Інопланетяни літають над містом. І тільки янголів не існує - "не говоріть з янголами, які ошиваються на парковці супермаркету! По-перше, вони завжди брешуть. По-друге, вони не існують". Але люблять "Вітаємо у Найтвейлі" не лише за абсурдний гумор! Мені воно багато в чому нагадує Етгара Керета, загальний месідж десь такий же - життя безумне, цінуй дрібні миті, бо в смерть кожен все одно входить сам. Купка цитат з "Найт Вейлу":
* A partial list of things currently inside of you: blood, skull, ghost.
* There's nothing under your bed. There's nothing in your closet. Nothing waits in every darkness. Nothing is the most terrifying thing of all.
* The universe is vast. You are also vast. So is an ant. There are different sizes of infinity.
* You have nice skin. It really holds in all your blood and organs - no leaking or nothing. You look great.
Загалом, дуже раджу.
*
Семестр буде берадісний: по-перше, я тричі на тиждень викладаю; по-друге, я слухаю чотири курси. Завідувач аспірантурою нашої кафедри довго не хотіла підписувати мій робочий план, врешті, таки підписала, але наголосила, що зробила це під великим тиском. Щоб не втрачати віру в світле майбутнє, постановила щотижня робити щось цікаве. Скажімо, на минулому тижні ходила в Чайнатаун їсти дімсумки в якомусь нібито шалено автентичному місці, де нема меню, а лише таці їздять залою і з них вибираєш, що хочеш, а обстановка нагадує фільми про мафію 70-х - все червоно-золоте, під стелею дерев"яні дракони, для повноти кітчу бракує тільки опіуму. Потім під дощем бродили навколо великих воріт Чайнатауну, шукаючи мені пекарню, де можна купити колобки з глевкого рисового тіста з солодкою бобовою пастою (не знаю, як вони називаються правильно, але дуже їх люблю), періодично натикаючись на демонстрацію на захист японських дельфінів, подруга розказувала, як жила в Берліні серед сирійських біженців, і мені здавалося, що життя прекрасне.
*
А перед тим нарешті дійшла до музею Ізабелли Стюарт Ґарднер! Якось так склалося, що знайомство з Ізабеллою Стюарт Ґарднер я почала з місця її останнього спочинку на цвинтарі Маунт Оберн:
А до місця, де вона жила, добралася лише за два роки по тому. Загалом, історія невесела: жінка виходить заміж за багатого банкіра, жінка втрачає сина, жінка в тяжкій депресії багато років мандрує Європою і збирає величезну колекцію мистецтва, користуючись тим, що в ХІХ ст. ще не було законодавства про невивезення культурної спадщини. Мистецтво тривкіше за живих, тож, думаю, ставку вона зробила правильну.
На її портретах - зворушливо безбарвне, вразливе обличчя:
(ви б на місці Сарджента теж писали ІСҐ з німбом - знали б ви, скільки його полотен вона скупила!)
Свій дім вона заповіла містові як музей за умови, що там все лишиться, як за її життя: і справді, там навіть досі немає підписів під мистецькими об"єктами. Туди безкоштовний вхід тим, кого звати Ізабелла, і студентам Гарварду незалежно від імені.
Всередині дому - великий внутрішній двір на всі чотири поверхи, чимось схожий на вокзал - і гілки дерев, що ростуть там, нишком прокрадаються у вікна зал верхніх ярусів; напевно, там було незатишно жити. Колекція прекрасна, але вкрай еклектична: що теж, втім, пам"ятник епосі. Усміхнені асирійські дивозвірі обіч іспанських хрестоносців з відбитими носами і римських погрудь.
На жаль, всередині знімати не можна, але на сайті музею є добрий панорамний огляд усіх кімнат.
