Старокостянтинів і Самчики

[pocketfull_of]

Мала нагоду з"їздити до Хмельницької області - подивилася чудовий замок Острозьких у Старокостянтинові й маєток Хоєцьких і Чечелів із англійськими садами у Самчиках. Доки не поїхала в Штатів (завтра вилітаю, речі ще й не починала збирати, ааа!), швиденько звітуюся.

Старокостянтинів - містечко 16 ст., але нещодавно накопали, що він зведений на місці, як вважаєься, літописного Губина, який спалив Данило Галицький за кооперацію з татаро-монголами. Початково містечко було Костянтиновом, але, коли Костянтин Острозький звів Новокостянтинів імені себе, заледве тоді повнолітній Костянтинів автоматично став Старокостянтиновом.
Замок і церква з химерним поєднанням готики і ренесансу досить непогано зберігся, тільки дах, який спочатку був зеленим, зараз виклали червоною черепицею. Вежа, що виглядає як оборонна - це насправді житлова частина замку. Наша екскурсоводкаприпускає, що декоративні штуки згори на вежі були чистим понтом: зазвичай такого не надбудовували, бо їх знесло б першим же влучанням ядра, але Острозькі демонстрували, що в них стало б коштів на відбудову :) Донедавна в палаці були й дубові балки з 16 ст., але кілька років тому місцеві попиляли на ослінчики.

Біля церкви стоять дивні дзвони, які частіше бувають в католиків - в чому Костянтина Острозького, звісно, запідозрити не можна :)

А ще біля церкви сидить дивний дерев"яний чудик і також, напевно, щось символізує:

Зразу за замком лежить Случ, який на цьому відтинку виглядає як дуже мальовниче болото:


По той бік Случа розташований паровий млин 1905 р. - одна з небагатьох по Україні промислових споруд того періоду, що добре збереглися. Ось вид від замку:

Всередині до незалежності стояло навіть трохи тогочасних інструментів, але їх вже покрали на метал. Нещодавно, судячи зі слідів на стінах збоку, млин горів - але фасад доволі ошатний. О, а ті декоративні блямби на фасаді - насравді виходи опорних конструкцій, тоді було модно демонструвати, як все міцно зроблено:

По той же бік Случа, але в трохи іншому напрямку, стоїть оборонна церква, ще в 17 ст. перетворена на домініканський собор. Місцева байка стверджує, що сини Костянтина Острозького, один з яких став католиком, перестрілювалися з замку до церкви - отак мали перестрілюватися (з дуже сильним зумом знімаю): не дуже розумно, та й не дуже реально. За замком тут - іще одна вежа, частина оборонної системи міста.

Сама церква геть поруйнована, хоча, коли ми вже звідти виходили, перед нею спинилася старенька бабця й перехрестилася на те, що було колись - дуже зворушливо.

За радянських часів у цій церкві був відділок міліції з блекджеком і хвойдами більярдом і тиром - і тир був як раз у вівтарі: люди, які там бували, кажуть, що було жаскувато - фігурні цілі тощо. Тож та частина церкви помережана дірками від куль, але не від давніх боїв:

Хисткою дерев"яною драбиною, яка витанцьовує, мов баский коник, можна піднятися й на другий ярус (а далі перекриття були вже дерев"яні і все повигнивало):



Потім ми поїхали до містечка зі смішною назвою Самчики (в оригіналі "Замчики"). Добре зберігся й англійський парк, і маєток, бо там не влаштували тубдиспансер, як, скажімо, у Підгірцях, а була агрономна база - тож за парком все ж стежили. Парк розбив ірландець Діоніс МакКлер (1762-1853), який де тільки в Україні не наслідив (кілька десятків парків). Мене дуже розчулила історія цього бродячого ірландця, який в Україні ж і помер - мені Україна початку ХІХ ст. не видавалася дуже мультикультурним простором, аж на тобі - отак просто шастала купа майстрів з цілої Європи.
Зараз у Самчиках у дикій кількості одружуються - ми вештали парком, намагаючись прослизнути поміж шістьома, чи що, групами, що фотографувалися на тлі маєтку. Кажуть, це неабиякий логістичний челлендж для працівників, адже одна наречена не мусить побачити іншу.

Зворушливий синтез того, що справді збереглося, із домальованим місцевими малярами:

(а в східному павільйончику стояла статуя Будди, яку там втопили більшовики - тож, можна припустити, вона й досі з-під води поширює благодать :) )
Такі конструкції (шматок парку, обнесений високим цегляним парканом) в Україні збереглися лише дві - це сад у мурах, який захищав теплолюбні рослини від протягів навесні.

Оця гарна пагода - насправді, крім усього, льох: взимку туди з озера наносили купу криги, яка поволі тала аж до наступної зими, підтримуючи сталу температуру навколо харчів. А в сусідніх підвалах реконструйовані кімнати челяді - що автентичне, а що й полишали як сувеніри реквізитори фільмів, які там знімали:

А на протилежному боці Случа мріла сіра чапля:

Comments

[scarabaea.livejournal.com]

Слухай, топоніми ніби ти називаєш інші, але види і явища мені надзвичайно нагадують деякі, які я бачила теж пару років тому у мандрівці Україною. На Південному Бузі стоїть теж шикарний погорілий млин з подібною архітектурою.
Дуже цікаво, дякую за звіт!
Гарної тобі дороги!

[pocketfull-of.livejournal.com]

Легкий меланхолійний занепад робить багато споруд дуже подібними між собою :)
Спасибі!

[dziga-ya.livejournal.com]

Яка краса! Несподіваний ірландець, а ці постріляні стіни і спилені балки - це так сумно.
Гарної дороги!

[pocketfull-of.livejournal.com]

Та, бродячі ірландці на наших землях - це якась казка просто! :) І, напевно, різних таких фахівців мало ж бути доволі багато.

[vseslava solovyova (from livejournal.com)]

краса неймовірна

[pocketfull-of.livejournal.com]

Ага, дуже гарні місця!