Повість про справжню дружбу

[pocketfull_of]

"I could really use a necrophilia joke", - сказала я, снідаючи з друзями. Некрофільський жарт мені конче треба був для презентації в класі. Так от, справжні друзі - це ті, хто й бровою не повівши й ні про що не питаючи одразу кажуть "She was rather stiff" ("вона як колода", але "stiff" - ще й "труп"). Люблю цих людей шалено.
(Щоправда, різницю між маркованим і немаркованим членом бінарної опозиції я врешті пояснювала на прикладі зомбі: немаркований член - default mode, що включає й маркований як свою аберацію, а от заперечення маркованого не завжди дорівнює немаркованому. Таким чином, "неживий" (живий - немарковане поняття) = мертвий, а от undead - це те, з чим ви не хочете зустрітися в темній підворітні, бо воно не конче живе.)

Comments

[vika-garna.livejournal.com]

"воно не конче живе". Супер! Записую в цитати, з Вашого дозволу))

[pocketfull-of.livejournal.com]

Спасибі! Головне, що будь-яке речення одразу краще запам'ятовується, якщо в ньому згадати зомбі! Сподіваюся, цей педагогічний прийом мені ще не раз стане у пригоді! )))))

[vika-garna.livejournal.com]

Моя сестра працювала у школі, викладала українську мову і літературу. Пояснюючи чергування приголосних у суфіксах, вона малювала на дошці одновухого чоловічка і поруч виписувала хрестоматійне "вухо - вущко - у вусі; рука - ручка - у руці; нога - ніжка - на нозі". Запам*ятовували всі))