(no subject)

[pocketfull_of]

У своєму житті я почуваюся комічним персонажем другого плану. Знаєте, так в аніме буває: персонаж досить часто маячить в кадрі, але до власних психологічних драм ще не дослужився, тож, щоб якось відрізняти його від решти, йому дають одним-однісіньку характеристику, як постійний епітет. Отак і я: я Яся, і я постійно шукаю, що б то його поїсти. І це дуже здорово, тому що - гарантований простий шлях до повного щастя :) От зараз зроблю собі салат з креветок і авокадо, а завтра піду їсти трьохсотграмовий гамбургер з синім пліснявим сиром!

*

Мій старенький ноутбук (acer aspire 2920z - щоб ви розуміли, наскільки старенький) багато зі мною пройшов. Я купила його перед гарвардською літньою школою 5 років тому; з тих пір ми з ним побували в Литві, Росії, Ірландії, ще багато де, врешті, знову в Гарварді. Сидячи з ним на газоні, в автобусі, в дешевих стрьомних гостелах і дешевих нестрьомних гостелах, в кав'ярнях усіх народів і штибів, в літаках і аеропортах, я сварилася з друзями, мирилася з друзями, оплакувала рідних, фліртувала з закоханостями, писала есе, розглядала фото тваринок в інтернеті - а він завжди був зі мною, незмінний і непомітний. Останнім часом він почав комизитися і став повільний, я ставилася до цього зі співчутливою поблажливістю. Крім того, й я почала розуміти свої обмеження, він став заважкий, для виходів з дому я стала зраджувати йому з айпадом. Настав час завести когось нового. Аж тут я зрозуміла, що не повертається в мене рука замовляти зі старенького когось маленького, нового, гарного і блискучого! Повернула його монітором до стінки, замовила нового з айпаду - швидко-швидко, майже не вибираючи. І тепер мене гризе совість, аж витерла вперше за кілька місяців монітор спеціальною ганчірочкою. :)

*

Коли з твого життя зникають певні люди, завжди залишається запас слів, що став непотрібним. Друзі, які виросли в геть іншому напрямку, але їхні тексти досі впізнаєш за стилем з першого ж речення. Чи далеке дитяче: якщо щось болить, то треба тричі проказати "Біг собака через міст, руді вуха, рудий хвіст, як хвостом поверне - всю хворобу відверне" і сплюнути через ліве плече (це несподівано виповзло минулого літа, хоча багато років, звісно, не згадувала, що так можна робити :) ). А ось це досі завжди роблю - при всьому матеріалізмові ритуал глибоко сидить в голові й, напевно, не шкодить, що я так роблю - якщо вдень, ще при світлі, на небі видно місяць, то треба на нього глянути через ліве плече й проказати "- Місяце-братчику, де ти був? - На небі. - Що бачив? - Мертвих. - Що вони роблять? - Сплять. - То хай у моїх рідних-близьких ні голова, ні серце, ні руки, ні ноги не болять". Потім - "Отче наш" на суміші церковнослов'янської й української, який я в дитинстві читала щовечора, а потім перестала. Дитяче гадання на віхтиках трави - "півень-курочка". Чи от "викачувати переляк": мені було, може, роки чотири, і я глибоко провалювалася в сніг, доки ми брели до хати баби, яка на тому зналася. Сирим яйцем треба водити довкола голови, а потім розбити його в гарячу воду: там, у застиглих соплях матерії, буде видно твій страх. Не пам'ятаю, що при цьому треба казати і що з тим страхом потім робити.

Comments

[pocketfull-of.livejournal.com]

А скільки в тебе старий ноут протягнув?

[pocketfull-of.livejournal.com]

О, для лептопа - геть поважний вік! У мене й стаціонарні компи стільки живуть лише з великою кількістю втручань, а вони ж наче живучіші.

[kiatlen.livejournal.com]

я думаю о новом ноуте, но не хочу гуглить и покупать новые на старом, поэтому подбираю их на работе.
чтобы он не расстраивался.
у меня есть свои похожие маленькие и немаленькие ритуалы, о которых я никому не рассказываю, потому что люди вероятно в таком случае сочтут меня еще более странной. А с меня и так хватит.
По поводу сериалов - я несколько лет назад и до лета прошлого года (года 2 почти в сумме) чувствовала себя главным героем британского ситкома, и я думаю теперь, что это не лучшее ощущение, хотя и забавное. А до этого - было вот примерно так как ты описала. )
Сейчас же у меня роман с моей работой, которой я изменяю с диссертацией. Хотя я и очень против измен.
Помимо этого же все спокойно, настолько, насколько моя жизнь может быть спокойной в принципе. Единственное - мне недели две назад снова стали снится мертвые люди, а это никогда ничем хорошим не заканчивалось. Поэтому я как то подсознательно жду чего-то нового или нового старого от жизни, как обычно у меня и бывает после такого рода вещей. Но на какие либо перемены ничего не указывает))
Скучаю. Правда совсем немного так как много скучать нет времени)

[pocketfull-of.livejournal.com]

А про які варіанти ноутів поки думаєш? Я врешті зупинилася на 11-дюймовій білій соні вайці.

А які в тебе ритуали? І як там просувається дисертація?

[kiatlen.livejournal.com]

ну я не хочу изменять делл - как ни как они легкие и продуктивные...+ 11 дюймов для меня маловато.
мне надо 12-14, сейчас у меня 13 и это мне кажется оптимальный размер для носки. варианты - ну я подумываю про макбук, возможно я для него созрею, а если не созрею то тогда что то типа:
http://hotline.ua/computer-noutbuki-netbuki/hp-envy-4-1152-c0u74ea/
http://hotline.ua/computer-noutbuki-netbuki/dell-vostro-3360-dv3360i33176320silver/
http://hotline.ua/computer-noutbuki-netbuki/dell-latitude-e6330-l066330103e/ (он пока лидер в моем топе после макбука)
хотя вот глянула сони и они тоже ничего, хотя цена конечно немного кусает. как то даже когда ты можешь позволить себе купить ноут за 15 штук, это не самое первое, что хочется сделать)))
http://hotline.ua/computer-noutbuki-netbuki/sony-vaio-svs1312s9rb/
к слову самый нелепый ритуал которого придерживаются в семье - не выбрасывать мусор после того как солнце сядет.
а про свои я возможно когда-нибудь напишу пост как и перепечатаю свои наброски из эмиратов.
у меня предзащита 24 апреля.
14 мая последний экзамен.
я нервничаю как хрен, нервничаю до такой степени что завела кота, и уже ничего не могу с этим поделать, потому что она живет у меня уже неделю и я к ней привыкла, но зачем она мне ума не приложу.)

[pocketfull-of.livejournal.com]

Моя сонька коштувала 500, себто я її вибрала зокрема за некусючу ціну. В мене теж був стереотип, що вони якісь шалено дорогі - аж ні!
О, про сміття - це й моя мама так. Пояснення не знаю, але, виходить, тема поширена.

Ого, як в тебе вже передзахист скоро! І на той час має бути вже дописана чернетка роботи?

А є, кому здавати кота на випадок мандрів?

[kiatlen.livejournal.com]

просто 11 дюймов мне мало(((
про мусор - у меня была теория о том что просто раньше мусорники располагались где то на обочине поселения где кроме мусора была куча всякого сброда поэтому туда лучше было не ходить. Хотя кто знает.
да, оч скоро и я простите сру. потому что не знаю что еще делать..)
найдется кому. в крайнем случае родителям завезу

[lada28.livejournal.com]

як цікаво про ритуали! про місяць особливо!

я завжди цілую хліб, якщо він впаде на підлогу (на рівні рефлексу) і не можу себе змусити викинути зіпсутий хліб до смітника, що створює мені купу проблем, бо курей у місті нема.

і стукаю по столі тьфу-тьфу-тьфу-щоб-не-вректи

[pocketfull-of.livejournal.com]

Про хліб - дуже гарно! А що ж тоді робиш з зіпсутим? (Пам'ятаю, який клопіт зі шкаралупками від крашанок, які теж треба або курям, або поховати - а хліб же в домі значно частіше, ніж крашанки.)
Саме по столі - чи по будь-якому дереву?

[lada28.livejournal.com]

черствий хліб підсушуємо і десь на вулиці кладемо або кришимо голубам за вікном

про крашанки не знала, на майбутнє тепер будуть проблеми і з ними:)

стукаю по дереву, нефарбованому)

[pocketfull-of.livejournal.com]

О, голубам користь, добре!
Рада поділитися проблемами)) Дивно, я була певна, що от крашанки - точно загальноукраїнський забобон/традиція, а вона, виявляється, насправді регіональна? Зате я не знала, що треба ще й конче нефарбоване дерево! Отак ми одна одній життя ускладнили))))

[vse-slava.livejournal.com]

це так усе зворушливо.. тепло стає, коли згадую це "Біг собака через міст, руді вуха, рудий хвіст, як хвостом поверне - всю хворобу відверне" і сплюнути через ліве плече"))) жмаааак)))

[pocketfull-of.livejournal.com]

Літо наближається! Дуже скучила.

[dziga-ya.livejournal.com]

Я теж персонаж для "попоїсти", люблю салати, де є авокадо, і креветки люблю))
Ти так зворушливо замовляла собі новий ноут, що я аж свій ніжно по екрані погладила:)
Про собаку і моста ніколи не чула, а от вивчила і Вероніку буду так вчити, бо ці всі дитячі замовлення все життя потім діють, якраз про це недавно думала, що інколи повторюю такі короткі фрази і зараз, навіть не задумуючись про зміст, але якось від них затишно і захищено.

[pocketfull-of.livejournal.com]

Цінуймо наші ноути, вони служать нам вірою і правдою! :)

Знов-таки, дають якесь відчуття зв'язку з традицією, чи що. А в тебе які фрази?

[dziga-ya.livejournal.com]

Мене якось в дитистві навчили говорити в дорогу ось таке "Іду в дорогу, Божа Матір на порозі, ангели по боках, я в Ісуса на руках", і я цю фразу постійно згадую, куди б я не вирушала, навіть зловила себе на думці, що просто гуляючи згадую інколи, так що і дороги ніякої не треба:)