Один день

[pocketfull_of]

Сьогодні вранці прокинулася о 6, зазвичай тоді вже бодай світає, але за вікном стояла стандартна бостонська погода, себто злива стіною - і хто ще не відростив зябра, той сам винен. Хвилин 20 я цілком серйозно вирішувала, чи мені бува не написати викладачам, що лежу з грипом і нікуди не піду. Зрозуміла, що потрібен якийсь додатковий стимул, щоб виповзти з ліжка, і тому вирішила виконати загальний флешмоб "один день з життя".
В той момент, коли мені прийшла ця ідея, вже розвиднілося. На фото - апарат штучного підтримання життя кавоварка і трохи пейзажу за моїм мокрим вікном. Коли лежить сніг, кольори (сіре-цегла-мокрий сніг) нагадують мені "Мисливців на снігу" Брейгеля. Коли сніг не лежить, там пасуться правники (це - газон перед їхньою бібліотекою).

Виповзла на пару, по дорозі проходжу гарний будинок кафедри музикознавства (якщо не помиляюся). На фото також зафіксовано єдиний мій аксесуар з гарвардською символікою - парасольку.

Проходжу також наш каток зі штучним льодом, який поволі перетворюється в штучні калюжі. Він безкоштовний і працює чи не до літа.

На сходах гарвардської церкви вранці роздають безкоштовну каву і закусь, але я повз неї зазвичай пробігаю, вже сильно запізнюючись на клас, тож скористатися щедротами не встигаю:(

В цій гарній будівлі я вчу їдиш:

На занятті не фотографую, бо бережу приватність інших студентів: раптом, скажімо, хтось із них - учасник програми захисту свідків, втікає від наркокартелю й живе під вигаданим іменем? (Що ото в голову не лізе на нудних парах.)
Дивимося фільм їдишем про їдишного письменника Аврома Карпіновіча. Коли у фільмі співає жінка, релігійний студент виходить за двері - і так що 5 хв. На минулому тижні він заручився: наречену ще ніколи не бачив, шлюб за домовленістю. А так нормальний чувак, марафон бігає, якось приніс на заняття фаршировану рибу, бо я її ніколи не пробувала.
Після пари йду на свою адміністративну роботку і сніданок - це все в одному приміщенні, такому клубі аспірантів:

Здається, вже розповідала: адміністративний підробіток полягає в тому, що я організовую події для аспірантів при клубі. Перевіряю, скільки квитків лишається на подію, яку організовую на наступному тижні, й реєструю, що за два тижні влаштовую тур місцевим музеєм етнографії. В адміністратора з Дня св. Валентина лишився мішок аскорбінок з романтичними написами, потрохи під'їдаю:

Коридор адміністративного крила з бібліотекою і м'якесенькими кріслами:

Офіс тих, хто організовує події в царині культури (на першому плані - наша гербова кепка):

Тим часом об 11.30 відкривається їдальня. Вона дуже пафосна, з усяких оказій тут проводять бали:

Ті, хто живуть в гуртожитку, зобов'язані оплатити "харчовий план" в цій їдальні: годують лише 5 разів на тиждень, і то дорого (виходить по 17 доларів за обід - це дорожче, ніж у більшості кав'ярень навколо). Але мене годують двічі на день безкоштовно - це частина оплати моєї адміністративної роботи. На ланчі можна набрати харчів лише на 10 пунктів. Із теплого варіанти такі:

Є салатний бар:

Є й сендвічі, але до них був завеликий натовп, тому не фотографувала. Менша з тим, мій обід - такий: коробка бенто на 7 пунктів (коричневий рис+кальмарами+зелений каррі, салат зі свіжих овочів, салат з приварених овочів, вареники в рисовому тісті з начинкою із смаженого тофу і якихось овочів), кава, апельсин, банан (все по 1 пункту):

Добралася до дзеркала, тож щось на кшталт луку:) Мені так не хотілося вилазити з-під ковдри, що начепила свій найбільший светр, як пледик:

Дванадцята, повзу на кафедру, щоб дочитати "Ми" Замятіна, бо о першій починається пара з постреалістичного східноєвропейського роману.
Перед тим перехоплюю ще каву в їдальні, де і менеджер, і всі працівники - студенти. Там завжди кумедно оформлена дошка з меню:

От в цій будівлі - кафедра славістики Гарварду:

Навпроти - клуб для професорів, куди студентів пускають з урочистих оказій. Мене він лякає, бо там офіціанти вдягнені нарядніше, ніж я, видають по чотири виделки, і люстри з кришталю. Шматок дерев'яної будки справа - кафедра кельтологів, зліва - компаративістики.

На занятті знову не фотографую. Снепшот вербальний:
Професор: "Майстер і Маргарита" - дуже популярний роман...
Я: Серед підлітків. Це - така російська Айн Ранд.
Професор: Так, і серед представників робітничого класу.
Інша студентка: Чорт, а в мене "Майстер і Маргарита" з моїх шістнадцяти років вказана як моя улюблена книжка. Сьогодні зітру.
Мейд май дей.
О третій пара закінчується, і я йду в бібліотеку - потрібно відсканувати книжку до наступного заняття на п'ятницю і прочитати звідти кілька оповідань. Футуристичний сканер і гравюра про те, як не треба поводитися з книжками:

До п'ятої закінчую роботу і йду вечеряти. На вечері можна набирати їжі, скільки заманеться, тому курча в соусі теріякі з рисом, кукурудзяний хліб, курячий бульйон, шоколадний тортик з чаєм і фрукти:

Давали ще й красивенне м'ясиво, але його зазвичай неможливо вгризти:

Вже шоста. Після вечері поквапцем створюю і роздруковую оголошення про тур музеєм. Принтери в нас вперті:

Навколо комп'ютерів висять стьобні варіації на тему кіноплакатів:

На 7:20 я йду в кіно. В неділю дивилася "Щасливих людей" Герцога, в понеділок - "Zero Dark 30", вчора - "Арго", сьогодні - "Silver Lining Playbook", де перед сеансом від сусідів довідалася, що всі лесбійки Америки пішли від Кірстен Стюарт до Дженніфер Лоуренс:) (звіти будуть). Моє життя обертається довкола їжі й кіно. Знайшла неподалік від дому милий кінотеатр, який раніше був театром, в частині зал досі збереглися сцена, завіси й балкончики: ілюстрація того, як різні види розваг зміняють одна одну.

Оформлений кінотеатр стрьомними совами й фігурами:

В підвалі кінотеатру музей поганого мистецтва: власники кінотеатру скуповують по блошиних ринках картини, які засвідчують, що в художника були певні амбіції, але щось страхітливо пішло не так. Вказують, що дитячі малюнки і портрети для туристів вони не приймають - їх треба скеровувати натомість у Museum of Questionable Taste i National Treasury of Dubious Home Decoration.

Від кінотеатру до гуртожитку - кілометри півтора (хоча формально - це вже сусіднє місто), але шастати пішки під дощем не хочеться, тож їду дві зупинки метром. Ця станція метро прикрашена плитками з дитячими малюнками:



Вернувшись додому, виготовляю на їдиш слайди про професії: на фото - робітники старбаксу, підпис - "доктор філологічних наук".

Ну, й пишу цей запис. Мені - добраніч, а вам - доброго ранку!

Comments

[scarabaea.livejournal.com]

Який славний допис! Який славний день! :) Дякую, що поділилася, було дуже цікаво. Я теж останні кілька тижнів думаю про цей жанр, може, напишу колись :)

[pocketfull-of.livejournal.com]

О, з нетерпінням чекатиму на твій внесок до жанру! Як ти там?

[dziga-ya.livejournal.com]

Доброго ранку! Чудовий день, наче сама побувала в Бостоні)) Подобаються усі ці деталі, написи, передають незламний дух університетського життя!
А докторам філологічних наук дорога лише у Старбакс?:)

[pocketfull-of.livejournal.com]

Сподіваюся, що не лише у Старбакс, але я з тієї школи, яка вважає невроз найкращим другом будь-якої дівчини за потрібне готуватися до найгіршого:) Спасибі!

[dziga-ya.livejournal.com]

А ще вражає, наскільки швидко дівчинка відмовилася від своєї улюбленої книжки:))
І у тебе красивий пледик:)

[pocketfull-of.livejournal.com]

Мене також здивувало! Але вона математик, тож, можливо, досі не зрозуміла, що філологи - також не авторитет в літературі, і тому досі їх поважає:)

Пледосветрик мене рятує! На фото не видно, але він дуже об'ємний, дуже кошлатий і я в ньому, як у хатці!

[dziga-ya.livejournal.com]

Мені здається, тобі у багато чому можна почуватися, як у пледику:)

[bahgeera.livejournal.com]

аняня*__________*
я наче справді прожила один день у Гарварді)
дяк)

[pocketfull-of.livejournal.com]

Я раптом зрозуміла, переглядаючи фото, яка тут насправді одноманітна й малоцікава архітектура - аж нічого, вже в неї в втягнулася:)

[lada28.livejournal.com]

чудово!
таке все гарне там, як Хогвартс!
шалено заздрю за їдиш і за смачну їжу у їдальні:)

[pocketfull-of.livejournal.com]

Це - приблизно всі гарні будинки на кампусі, я вже звірію від архітектури Нової Англії:( Історичні давні будинки можна розпізнати здебільша за тим, що вони виглядають, як сірі картонні ящики: протестантські землі, фіглі.

Та ж їдиш і в тебе є:) Між іншим, а тебе не буде на їдишній літній школі в Тель-Авіві?

[lada28.livejournal.com]

мабуть ні, я довго робила всякі розрахунки і вирішила податися на інші школи, а там уже як вийде
Тель-Авівська школа, собака, дорога і на стипендії вони скупі((

а ти туди подаєшся? це дуже-дуже хороша школа, дійсно можна багато навчитися, якщо вибрати правильного викладача

[pocketfull-of.livejournal.com]

Мене туди взяли і дають стипендію в 50% вартості, ще на якусь копійчину сподіваюся від Гарварду, а як ні, то доплачу зі своєї літньої стипендії, врешті, це майже рахується як туризм, тож не так прикро (ага, чудеса моєї логіки - на туризм тринькати гроші не шкода, а на літні школи - наче якось невдобно). Тож зараз тримаю кулачки, щоб не налажати ні з якою бюрократичною фігнею.
А які в тебе літні варіанти?

[lada28.livejournal.com]

хотіла написати - їдиш у Вільнюсі і оце зрозуміла, що він перетинається з потенційною програмою в Ізраїлі
я плекаю надії на їдиш в НЙ, на який українцям періодично дають стипендії)
але якщо ні - то ще спробую на ТА, просто він найневигідніший у сенсі низької стипендії/високих цін на житло

[pocketfull-of.livejournal.com]

О та, в мене купа знайомих їздила до НЙ, тож, думаю, за бажання - всі шанси! Триматиму за тебе кулачки!
А на літній школі в ТА пропонують жити в гуртожитку на кампусі недорого. Про ті гуртожитки я вже наслухалася жахастиків, але що поробиш, I'm cheap.

[lada28.livejournal.com]

то це він, за 600 (принаймні рік тому так було)
там ок, там є кондиціонери і вай-фай, але по двоє людей в кімнаті і четверо в блоці, тому залежить від сусідів.
у мене були такі чудові сусіди, що я після Єрусалиму себе людиною відчула (бо в Єрусалимі я певний час не знала імен своїх сусідок)
в мене дуже ностальгічні спогади про ТА:)

[pocketfull-of.livejournal.com]

Та, щось близько 600. Мене лякає те, що дві особи на кімнату, але прорвуся:)
До речі, похвалюся: а глянь, який я ніштяк їдишем знайшла! http://www.telstudies.org/discussion/biography/yiddish_biography_of_t_e_lawrence.shtml Я - велика фанатка Лоуренса, я про нього й диплом писала, тож спочатку подумала, що галюциную цю книжку. Але навіть якщо галюциную, то читаю цю галюцинацію з великим задоволенням:)

[lada28.livejournal.com]

ого! воно ще й оригінальне, не переклад!

[pocketfull-of.livejournal.com]

Так ага, й написане дуже оперативно! Явно фанат писав!

[lada28.livejournal.com]

низькі ціни для мене - це 250 $ у Вільнюсі, але там колишні казарми і душ на поверсі))

[pocketfull-of.livejournal.com]

Мій гарвардський гуртожиток виглядає як казарма, в ньому геть немає звукоізоляції (всі в курсі сексуального життя сусідів, а коли чхаєш в своїй кімнаті, то сусід з-за стінки каже "будь здорова") й холодно. Душ теж на поверсі. І коштує, зараза, дофіга. Так що казарми й душ на поверсі не лякають:)

[lada28.livejournal.com]

:)
Тель-авівський порівняно з цим - 5-зірковий готель
бажаю вдалих сусідів, тьфу-тьфу, щоб не вректи)

[pocketfull-of.livejournal.com]

В принципі, це я згущую фарби - я все одно дуже люблю наш тутешній гуртожиток і хочу в ньому побути ще кілька років - але багато хто від нього тікає, як від чумних бараків:)

[kiatlen.livejournal.com]

отлично.
совы крутые, но стремноватые, да. Про кристен стюарт поч5ему-то не дошло.
а флешмоб хорош.
надо и себе созреть.
после отчета по последнему трипу.)

[pocketfull-of.livejournal.com]

Стюарт і Лоуренс приблизно однаково позиціонуються як awkward yet adorkable girls-next-door. При цьому Джен виглядає доброзичливою і веселішою. Думаю, саме тому в сусідок було таке враження)