(no subject)
Jan. 27th, 2013 12:23 amЗавтра вилітаю назад до Бостона, тому викладаю звіт про подивлені фільми - зараз чи ніколи, годі чекати, йо:)
Django Unchained (2012)
Режисери: Quentin Tarantino
Актори: Jamie Foxx, Christoph Waltz, Leonardo DiCaprio, Samuel L. Jackson
трейлер
Короткий переказ сюжету на випадок, якщо хтось ховається під каменем і проґавив усю рекламу фільму: караван рабів десь на американському півдні спиняє Кінґ Шульц, чоловік з німецьким акцентом, який говорить так, ніби оце щойно проковтнув оксфордський словник англійської мови, закусив посібником з етикету і тепер квапиться похвалитися свіжонабутими знаннями. Він - мисливець за головами, і йому потрібно купити одного з рабів, власне, Джанґо, бо той знає, як виглядає група злочинців, яку він хоче вислідити. А що від ідеї рабовласництва він не в захваті, то свіжопридбаного раба він робить повноправним партнером у своєму бізнесі: "Власне, це - як работоргівля, тільки работорговці обмінюють на гроші живі тіла, а я - мертві" - "Убивати білих за гроші? Та залюбки". На додачу обіцяє допомогти Джанґо порятувати з рабства його дружину, Брунгільду.
Кінґа Шульца грає блискучий Крістоф Вальц, якого широкий загал - і, що важливіше, Квентін Тарантіно - ніжно любить за роль дотепного нациста Ганса Ланди у "Безславних виродках". На жаль, "Джанґо вільному" ця любов виходить боком. "Безславних виродків" я прочитую як фільм про владу мови і міфології, в кінцевому висліді, про те, що, хай би скільки ти бігав по лісах з пістолетом, культурний конструкт можна на його території знищити лише іншим культурним конструктом (eponymous виродки роблять все, що можуть, але можуть недостатньо: останню крапку ставить допіру дівчинка з камерою). Багатомовний Ланда підкреслював тему мови як влади; крім того, образ був для мене ефектний і ефективний, бо існував на протиставленні інтелекту й інтелігентності (яким інстинктивно співчуваєш) - і кривавої хєрні, яку він коїть протягом фільму: від цього ставало приємно незатишно. "Виродки" взагалі добре створювали ненаграну edginess: скажімо, ото дві години тішишся всім бризкам кетчупу - а потім довга сцена, де фільму, знятому за всіми тими ж жанровими законами, тішиться Гітлер: і ти така "оооо, самокритика жанру! <3 <3 <3" - хоча по загривку мурашки від нагадування про етичну спірність того, що дивишся. Так от, на жаль, на відміну від Ганса Ланди, в якому перетиналося кілька центральних тем "Виродків", Кінґ Шульц для "Джанґо" - епізодичний комічний персонаж. Персонаж дотепний і добре виписаний (бо Тарантіно не бракне таланту навіть тоді, коли бракне почуття міри), проте не центральний. Не думала, що колись це скажу, але цей фільм був би кращий, якби в ньому було менше Вальца: він займає хв на 20 більше, ніж треба, часу, який мусив би піти на розвиток центральної теми - і та врешті лишається окресленою, але не розвиненою. Скажімо, вибір між збереженням своєї людяності і порятунком конкретної людини розігрується двічі (Джанґо дозволяє убити іншого раба - стаючи тим на бік рабовласника - щоб не ставити під загрозу місію порятунку своєї дружини; інший герой - його демонічний двійник - стає на бік рабовласника, щоб врятуватися самому: нехай один егоїстичний, а інший - альтруїстичний, але не думаю, що ця різниця аж така суттєва для їхніх жертв). Рефлексує над цим Шульц, але не сам Джанґо: в результаті внутрішнього конфлікту не виникає в жодного з них, що збіднює фільм.
Крім того, Тарантіно ми (чит.: я) любимо - обіч літрів кетчупу і чорного гумору - ще й за чудових баришень. Кращих, ніж у нього, жінок у бойовиках я поки що не бачила. Втім, з "Джанґо" ви про це здогадатися не зможете, тому що тамтешня головна героїня - це картонна постать, яка протягом фільму лише плаче і повискує від жаху, повискує від жаху і плаче; вона настільки позбавлена особистості поза цими плачами, що мені аж складно співчувати головному героєві, бо я не хочу, щоб це бідаство рятували і воно потім й надалі займало екранний час, нагадуючи про весь свій нереалізований потенціал.
Загалом, фільм з конкретними недоліками, але по-своєму дотепний і як мінімум два перегляди точно витримує.
ТойХтоПройшовКрізьВогонь (2011)
Режисери: Михайло Іллєнко
Актори: Дмитро Лінартович, Віталій Лінецький, Ольга Гришина, Віктор Андрієнко, єтц.
трейлер
У якомусь епізоді фільму, на мотиві, що в бойовиках традиційно супроводжується "Польотом валькірій", раптом лунає "Танець лебедят". На якісь кілька секунд це навіть дало мені надію, що автори фільму не позбавлені самоіронії й розуміють, що ж вони накоїли - але марно: фільм такий серйозний, ніби в сценариста просто-таки щодня помирав улюблений хом"ячок.
Загалом, всі компліменти фільму, які я чула, зводяться до того, що він - український: але саме до українськості його в мене є великі питання. Маловідомий факт: фільм на 70% російськомовний (і ще на 10% - поганою англійською). В сферу українськості потрапляє всякий етнографічний колорит: ідеальний колоніальний конструкт. Поза тим, озирання на російську культурну сферу прочитується не лише в лінгвістичному рішенні (й не треба ля-ля, що це - реалістичне зображення мовної ситуації за СССР: не всі фільми про, скажімо, Францію мусять бути зняті французькою, а про реалізм не випадає говорити в фільмі, де є, наприклад, характерники): воно таке ж рускомірноє в усьому, що стосується історії. Про Голодомор згадано так соромливо, що ті, до чийого культурного багажу він не належить, і не зрозуміють, що ж криється за фразою "Наступний рік буде голодний"; СССР подано як простір тріумфу мультикультуралізму, а єдині проблеми з владою викликані ревністю й іншими особистими мотивами, а аж ніяк не авторитаризмом.
Крім того, дано: актори, які виглядають як поганий спецефект (намагаються робити якусь міміку, але виходить непереконливо); безпорадні спецефекти з графікою рівня ігор для приставок; режисерська безпорадність, лише підкреслена візуальними цитатами з всякої кінокласики ("Тіні забутих предків", "Летять журавлі", "Земля" - найочевидніше).
Завершальна вишенька на цьому страхітливому торті - зображення індіанців. Мені здавалося, представники однієї пригнобленої культури мусять зі співчуттям ставитися до інших пригноблених культур: тим не менше, індіанці пародійно шароварні, а сценарист не в курсі, що нема ніякої "індіанської" мови, є десятки різних мов.
Загалом, інакше як "постраждати за Україну" я цей фільм назвати не можу.
Cloud Atlas (2012)
Режисери: Tom Tykwer, Andy Wachowski, Lana Wachowski
Актори: Tom Hanks, Halle Berry, Hugo Weaving, Jim Sturgess, Ben Whishaw, Susan Sarandon, Hugh Grant і т.д.
трейлер
Короткий підсумок фільму: три години мого життя, які мені ніколи не повернуть. Серйозно, я ніколи так не нудьгувала на кіно - ані на дивному артхаузі, ані на довжелезному "Сталкері", взагалі ніколи. На годинник я дивилася чи не частіше, ніж на екран. Посеред фільму довелося вийти по кока-колу, просто щоб не заснути. Крім того, я доволі гидлива щодо етичних маніпуляцій, а ці режисери настільки міри не знали, що після фільму хотілося вимити руки, а краще - промити очі кислотою.
Є певний набір безпрограшних тем, по яких можна хоч гатити кувалдою, й вони, незалежно від якості виконання, легко створюють сценаристам/режисерам репутацію інтелектуалів: якщо картинки перед очима змінюються достатньо швидко, то ніхто, може, й не помітить, що насправді з розумним виглядом говоряться страшні банальності. Принаймні, це єдине пояснення популярності фільму, яке поки спало мені на думку.
Фільм складається з безлічі ліній, що не дає сценаристам змоги вибудувати хоч якісь характери героїв, об'єднаних тим, що більшість з них - реінкарнація один одного, а ще темою того, що насильство й абсолютна влада над іншими людьми - зло (показані варіанти: рабство, біоінженерно змодельовані робітники, влада політиків, влада над тими, чиї таємниці ти знаєш). При цьому постає один вкрай неприємний ефект: всі негативні герої виведені в карикатуру, а всім позитивним бракує хіба німбу над головою. С'юзен Зонтаґ колись казала, що співчуття небезпечне, бо воно дає нам змогу відчути себе невинними, непричетними і нездатними нічого змінити. Так і тут: зло чинять Інші, які приходять ззовні; Свої можуть не замислюватися над тим, що в кожного в голові намішано так багато злості і так багато байдужості, що насправді ролі ката-жертви не закріплені раз і назавжди, а кожен відіграє по черзі то ту, то ту роль (і, очевидно, чим більше почувається жертвою, тим небезпечніший стає сам).
Загалом: забагато претензій, замало логіки.
Skyfall (2012)
Режисер: Sam Mendes
Актори: Daniel Craig, Judi Dench, Javier Bardem, Ralph Fiennes і т.д.
трейлер
Мені сподобалося: але, скажімо відверто, у мене від самого словосполучення "закінчення доби епічних героїв" починають солодко тремтіти коліна, тож, знов-таки, я не знаю, скільки в тому майстерності авторів фільму, а скільки - вдало обраної теми: в будь-якому разі, дві години в кінотеатрі просиділа, щасливо посміхаючись і навіть не поворухнувшись.
Крім красиво знятих боїв і щемкої теми старіння героїв і застарілості героїзму, фільм навіть намагається трохи гратися з якоюсь культурологією: Бонд представляє країну - і що з ним робити, якщо між виходом книжок і виходом цього фільму ця країна встигла змінитися? Заграва над руїнами замку як метонімічним втіленням романтично-імперської Британії, звісно, конфліктує з орієнталізмом інших шматків фільму, але за ідею браво.

Крім того, курсивом:
1) "Анна Кареніна": мені дуже сподобалося! Більш того, унікальний випадок, коли фільм сподобався і мені, й моєму татові і бабусі, що виросли на радянському кіно. Всі вже й без мене знають, що фільм знятий на театральній сцені; на пленер виведена лінія Левіна з його народництвом - вибір в дусі Толстого, але для мене спірний, бо нібито ставить саме цю лінію і цей світоглядний вибір у привілейоване становище, проте в кінці покажуть, що й природа є такою ж медійованою театральністю, що викликає окремий захват.
Крім того, мені дуже подобається Кіра Найтлі, я дуже рада, що вона буквально на очах з образу "красива мордочка" виросла до цілком серйозної драматичної акторки.
Загалом, дуже-дуже раджу:)
2) "Гобіт": його багато лаяли, але я дивилася із захватом. Звісно, він не був таким потрясінням, як "Володар перснів", де свого часу вийшов ідеальний збіг форми і змісту: герої роблять те, що вважали неможливим; творці фільму теж роблять те, що вважалося технічно неможливим. Але "Гобіт" цілком динамічний і подекуди дотепний: скажімо, першими кадрами кумедно відкоментували, що вони робитимуть з жанром - діти запускають паперового дракона, якого спопеляє справжній дракон, перемога міфу над казкою в тексті:)
Крім того, Мартін Фрімен - бубочка, особливо як комедійний актор.
Наступним записом: звіт про подорож Марокко; звіт про прочитане. New Year Resolution: не закидати жж, бо пам"ять ні к чорту, і як не запишу, то нічого й не пам"ятаю.
Django Unchained (2012)Режисери: Quentin Tarantino
Актори: Jamie Foxx, Christoph Waltz, Leonardo DiCaprio, Samuel L. Jackson
трейлер
Короткий переказ сюжету на випадок, якщо хтось ховається під каменем і проґавив усю рекламу фільму: караван рабів десь на американському півдні спиняє Кінґ Шульц, чоловік з німецьким акцентом, який говорить так, ніби оце щойно проковтнув оксфордський словник англійської мови, закусив посібником з етикету і тепер квапиться похвалитися свіжонабутими знаннями. Він - мисливець за головами, і йому потрібно купити одного з рабів, власне, Джанґо, бо той знає, як виглядає група злочинців, яку він хоче вислідити. А що від ідеї рабовласництва він не в захваті, то свіжопридбаного раба він робить повноправним партнером у своєму бізнесі: "Власне, це - як работоргівля, тільки работорговці обмінюють на гроші живі тіла, а я - мертві" - "Убивати білих за гроші? Та залюбки". На додачу обіцяє допомогти Джанґо порятувати з рабства його дружину, Брунгільду.
Кінґа Шульца грає блискучий Крістоф Вальц, якого широкий загал - і, що важливіше, Квентін Тарантіно - ніжно любить за роль дотепного нациста Ганса Ланди у "Безславних виродках". На жаль, "Джанґо вільному" ця любов виходить боком. "Безславних виродків" я прочитую як фільм про владу мови і міфології, в кінцевому висліді, про те, що, хай би скільки ти бігав по лісах з пістолетом, культурний конструкт можна на його території знищити лише іншим культурним конструктом (eponymous виродки роблять все, що можуть, але можуть недостатньо: останню крапку ставить допіру дівчинка з камерою). Багатомовний Ланда підкреслював тему мови як влади; крім того, образ був для мене ефектний і ефективний, бо існував на протиставленні інтелекту й інтелігентності (яким інстинктивно співчуваєш) - і кривавої хєрні, яку він коїть протягом фільму: від цього ставало приємно незатишно. "Виродки" взагалі добре створювали ненаграну edginess: скажімо, ото дві години тішишся всім бризкам кетчупу - а потім довга сцена, де фільму, знятому за всіми тими ж жанровими законами, тішиться Гітлер: і ти така "оооо, самокритика жанру! <3 <3 <3" - хоча по загривку мурашки від нагадування про етичну спірність того, що дивишся. Так от, на жаль, на відміну від Ганса Ланди, в якому перетиналося кілька центральних тем "Виродків", Кінґ Шульц для "Джанґо" - епізодичний комічний персонаж. Персонаж дотепний і добре виписаний (бо Тарантіно не бракне таланту навіть тоді, коли бракне почуття міри), проте не центральний. Не думала, що колись це скажу, але цей фільм був би кращий, якби в ньому було менше Вальца: він займає хв на 20 більше, ніж треба, часу, який мусив би піти на розвиток центральної теми - і та врешті лишається окресленою, але не розвиненою. Скажімо, вибір між збереженням своєї людяності і порятунком конкретної людини розігрується двічі (Джанґо дозволяє убити іншого раба - стаючи тим на бік рабовласника - щоб не ставити під загрозу місію порятунку своєї дружини; інший герой - його демонічний двійник - стає на бік рабовласника, щоб врятуватися самому: нехай один егоїстичний, а інший - альтруїстичний, але не думаю, що ця різниця аж така суттєва для їхніх жертв). Рефлексує над цим Шульц, але не сам Джанґо: в результаті внутрішнього конфлікту не виникає в жодного з них, що збіднює фільм.
Крім того, Тарантіно ми (чит.: я) любимо - обіч літрів кетчупу і чорного гумору - ще й за чудових баришень. Кращих, ніж у нього, жінок у бойовиках я поки що не бачила. Втім, з "Джанґо" ви про це здогадатися не зможете, тому що тамтешня головна героїня - це картонна постать, яка протягом фільму лише плаче і повискує від жаху, повискує від жаху і плаче; вона настільки позбавлена особистості поза цими плачами, що мені аж складно співчувати головному героєві, бо я не хочу, щоб це бідаство рятували і воно потім й надалі займало екранний час, нагадуючи про весь свій нереалізований потенціал.
Загалом, фільм з конкретними недоліками, але по-своєму дотепний і як мінімум два перегляди точно витримує.
ТойХтоПройшовКрізьВогонь (2011)Режисери: Михайло Іллєнко
Актори: Дмитро Лінартович, Віталій Лінецький, Ольга Гришина, Віктор Андрієнко, єтц.
трейлер
У якомусь епізоді фільму, на мотиві, що в бойовиках традиційно супроводжується "Польотом валькірій", раптом лунає "Танець лебедят". На якісь кілька секунд це навіть дало мені надію, що автори фільму не позбавлені самоіронії й розуміють, що ж вони накоїли - але марно: фільм такий серйозний, ніби в сценариста просто-таки щодня помирав улюблений хом"ячок.
Загалом, всі компліменти фільму, які я чула, зводяться до того, що він - український: але саме до українськості його в мене є великі питання. Маловідомий факт: фільм на 70% російськомовний (і ще на 10% - поганою англійською). В сферу українськості потрапляє всякий етнографічний колорит: ідеальний колоніальний конструкт. Поза тим, озирання на російську культурну сферу прочитується не лише в лінгвістичному рішенні (й не треба ля-ля, що це - реалістичне зображення мовної ситуації за СССР: не всі фільми про, скажімо, Францію мусять бути зняті французькою, а про реалізм не випадає говорити в фільмі, де є, наприклад, характерники): воно таке ж рускомірноє в усьому, що стосується історії. Про Голодомор згадано так соромливо, що ті, до чийого культурного багажу він не належить, і не зрозуміють, що ж криється за фразою "Наступний рік буде голодний"; СССР подано як простір тріумфу мультикультуралізму, а єдині проблеми з владою викликані ревністю й іншими особистими мотивами, а аж ніяк не авторитаризмом.
Крім того, дано: актори, які виглядають як поганий спецефект (намагаються робити якусь міміку, але виходить непереконливо); безпорадні спецефекти з графікою рівня ігор для приставок; режисерська безпорадність, лише підкреслена візуальними цитатами з всякої кінокласики ("Тіні забутих предків", "Летять журавлі", "Земля" - найочевидніше).
Завершальна вишенька на цьому страхітливому торті - зображення індіанців. Мені здавалося, представники однієї пригнобленої культури мусять зі співчуттям ставитися до інших пригноблених культур: тим не менше, індіанці пародійно шароварні, а сценарист не в курсі, що нема ніякої "індіанської" мови, є десятки різних мов.
Загалом, інакше як "постраждати за Україну" я цей фільм назвати не можу.
Cloud Atlas (2012)Режисери: Tom Tykwer, Andy Wachowski, Lana Wachowski
Актори: Tom Hanks, Halle Berry, Hugo Weaving, Jim Sturgess, Ben Whishaw, Susan Sarandon, Hugh Grant і т.д.
трейлер
Короткий підсумок фільму: три години мого життя, які мені ніколи не повернуть. Серйозно, я ніколи так не нудьгувала на кіно - ані на дивному артхаузі, ані на довжелезному "Сталкері", взагалі ніколи. На годинник я дивилася чи не частіше, ніж на екран. Посеред фільму довелося вийти по кока-колу, просто щоб не заснути. Крім того, я доволі гидлива щодо етичних маніпуляцій, а ці режисери настільки міри не знали, що після фільму хотілося вимити руки, а краще - промити очі кислотою.
Є певний набір безпрограшних тем, по яких можна хоч гатити кувалдою, й вони, незалежно від якості виконання, легко створюють сценаристам/режисерам репутацію інтелектуалів: якщо картинки перед очима змінюються достатньо швидко, то ніхто, може, й не помітить, що насправді з розумним виглядом говоряться страшні банальності. Принаймні, це єдине пояснення популярності фільму, яке поки спало мені на думку.
Фільм складається з безлічі ліній, що не дає сценаристам змоги вибудувати хоч якісь характери героїв, об'єднаних тим, що більшість з них - реінкарнація один одного, а ще темою того, що насильство й абсолютна влада над іншими людьми - зло (показані варіанти: рабство, біоінженерно змодельовані робітники, влада політиків, влада над тими, чиї таємниці ти знаєш). При цьому постає один вкрай неприємний ефект: всі негативні герої виведені в карикатуру, а всім позитивним бракує хіба німбу над головою. С'юзен Зонтаґ колись казала, що співчуття небезпечне, бо воно дає нам змогу відчути себе невинними, непричетними і нездатними нічого змінити. Так і тут: зло чинять Інші, які приходять ззовні; Свої можуть не замислюватися над тим, що в кожного в голові намішано так багато злості і так багато байдужості, що насправді ролі ката-жертви не закріплені раз і назавжди, а кожен відіграє по черзі то ту, то ту роль (і, очевидно, чим більше почувається жертвою, тим небезпечніший стає сам).
Загалом: забагато претензій, замало логіки.
Skyfall (2012)
Режисер: Sam Mendes
Актори: Daniel Craig, Judi Dench, Javier Bardem, Ralph Fiennes і т.д.
трейлер
Мені сподобалося: але, скажімо відверто, у мене від самого словосполучення "закінчення доби епічних героїв" починають солодко тремтіти коліна, тож, знов-таки, я не знаю, скільки в тому майстерності авторів фільму, а скільки - вдало обраної теми: в будь-якому разі, дві години в кінотеатрі просиділа, щасливо посміхаючись і навіть не поворухнувшись.
Крім красиво знятих боїв і щемкої теми старіння героїв і застарілості героїзму, фільм навіть намагається трохи гратися з якоюсь культурологією: Бонд представляє країну - і що з ним робити, якщо між виходом книжок і виходом цього фільму ця країна встигла змінитися? Заграва над руїнами замку як метонімічним втіленням романтично-імперської Британії, звісно, конфліктує з орієнталізмом інших шматків фільму, але за ідею браво.

Крім того, курсивом:
1) "Анна Кареніна": мені дуже сподобалося! Більш того, унікальний випадок, коли фільм сподобався і мені, й моєму татові і бабусі, що виросли на радянському кіно. Всі вже й без мене знають, що фільм знятий на театральній сцені; на пленер виведена лінія Левіна з його народництвом - вибір в дусі Толстого, але для мене спірний, бо нібито ставить саме цю лінію і цей світоглядний вибір у привілейоване становище, проте в кінці покажуть, що й природа є такою ж медійованою театральністю, що викликає окремий захват.
Крім того, мені дуже подобається Кіра Найтлі, я дуже рада, що вона буквально на очах з образу "красива мордочка" виросла до цілком серйозної драматичної акторки.
Загалом, дуже-дуже раджу:)
2) "Гобіт": його багато лаяли, але я дивилася із захватом. Звісно, він не був таким потрясінням, як "Володар перснів", де свого часу вийшов ідеальний збіг форми і змісту: герої роблять те, що вважали неможливим; творці фільму теж роблять те, що вважалося технічно неможливим. Але "Гобіт" цілком динамічний і подекуди дотепний: скажімо, першими кадрами кумедно відкоментували, що вони робитимуть з жанром - діти запускають паперового дракона, якого спопеляє справжній дракон, перемога міфу над казкою в тексті:)
Крім того, Мартін Фрімен - бубочка, особливо як комедійний актор.
Наступним записом: звіт про подорож Марокко; звіт про прочитане. New Year Resolution: не закидати жж, бо пам"ять ні к чорту, і як не запишу, то нічого й не пам"ятаю.
no subject
Date: 2013-01-27 09:25 am (UTC)no subject
Date: 2013-01-28 05:40 pm (UTC)Я погано пам'ятаю "Гобіта", що знімає багато питань до екранізації - хоча збираюся перечитати.
no subject
Date: 2013-01-27 09:27 am (UTC)Про Анну Кареніну написала у себе, Найтлі я щось ні в якому амплуа не можу сприйняти.
Бонд спободобався! (інше не бачила, але Джанго дуже хочу подивитися)
no subject
Date: 2013-01-28 05:43 pm (UTC)О, чекатиму тоді на твої враження від "Джанґо"!
А ще - приїхала от в гуртожиток і отримала твою листівку! Спасибі тобі величезне, така краса, я дуже розчулена!
no subject
Date: 2013-01-29 08:06 am (UTC)no subject
Date: 2013-01-29 11:57 am (UTC)no subject
Date: 2013-01-27 10:01 am (UTC)Кареніну спецом дивилась в Польщі бо наші кінотеатри всьо ніяк не зроблять англомовним глядачам подарунок. Хтось помню чи в жж чи фб страждав щодо Алєксєєв і Сєрьож в українському дубляжі, то вони англійською не бачили. Алєксєї і Сєрьожі англійською іще більш жосткі ггг А вже ім"я та по-батькові вимовити англосаксам вобще не під силу гг
Фільм сподобався - гарне видовище. Найтлі - ні. Криві зуби на весь екран, обламані нігті бррр. Аристократи чо там. Джонстона люблю давно і бєзвозмездно, важаю його доволі приємним зовні парубком, але в профіль він сто раз програв Лановому в планє того ж таки аристократизму. Для мене 80% успіху фільму і довіри до того що відбувається на екрані - це кастинг. Звісно Райт одразу убезпечив себе від закидів театральщиною.
Хобіт теж вродє сподобався. Але "володар" був краще.
no subject
Date: 2013-01-28 05:46 pm (UTC)Я "Кареніну" вперше дивилася англійською в США, вдруге - в Україні. В дубляжу виявився один великий плюс: Вронський раптом виявився для мене переконливіший, ніж був в оригіналі, де він все ж недогравав на тлі решти, мені здається.
no subject
Date: 2013-01-28 06:38 pm (UTC)і все таки, ти лестиш Найтлі щодо "драматичної акторки, та ще й серйозної ))) Вона імєнно що красива мордочка (при чому я так поняла далеко не для всіх, але мені в статиці і з закритим ротом вона подобається). Розтиражоване вже фото з АК де вона в мєхухах і анфас - ах яка краса )))
no subject
Date: 2013-01-28 06:43 pm (UTC)Ну, мені вона бодай виглядала цілком органічно і тут, і в "Небезпечному методі", хоча знаю, що про її виконання є дуже різні думки:)
no subject
Date: 2013-01-28 07:04 pm (UTC)Насправді у мене мало претензій до АК, фільм феєричний і я його обов"язково передивлюсь ще. Всі претензії і зауваги до міскасту на місцях *нє ну на Бетсі Тверську могли когось менш схожого на жабу взять*???
А взагалі особливо в порівнянні з радянською класикою цікаво спостерігати за більш молодим кастом "старих" героїв. Мама Вронського яка всього років на 15 старше Анни ))) У мене був когнітивний дисонанс. Бо така молода людина не може бути мамою Вронського. (навіть якщо в "світі Толстого" так і було, я вже не пригадую вікові категорії тамтешніх мам).
no subject
Date: 2013-01-29 05:34 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-29 05:53 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-29 06:17 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-28 07:04 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-29 05:35 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-29 07:44 pm (UTC)для мене була відкриттям роль Мортенсена: попри "Арагорнскість" зовнішності, я порівив, що це Фройд. Причому погоджуюсь з критиками, що Віґо легко зіграв складну роль.
І як на мене, фільм не розпадається. Це радше "один день з життя Фройда (та сучасників)". Незв*язний? Так і наше життя таке. Завдяки фільму я відчув проблему відстоювання психоаналізу Фройдом. але це се дуже суб*єктивно :)
no subject
Date: 2013-02-02 01:51 pm (UTC)no subject
Date: 2013-02-02 04:42 pm (UTC)Я ненастільки занурений в матеріал, але є цей стереотип: Фройд був "схиблений" на сексі. Фільм на це діє ненав*язливу відповідь: не був.
Хоча бекґраунд мене був солідний, бо дружина коментувала фільм (вона психолог і Фройда знає "особисто"), а тому мені легше було вловити послання :)
no subject
Date: 2013-02-03 11:09 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-27 10:07 am (UTC)Щодо "ТПКВ", то все ж українське, яке спромоглося вийти за агонію поетичного кіно (все ж, надворі вже не 1970-і), а й навіть боротися за українського глядача. Все ж вплив був: українське кіно конкурентноздатне (в Україні). І як один з опосередкованих наслідків - .
За 2 роки - 2 українські фільми, які виходять в масовий прокат. Раніше таких "ударних" темпів я не пам*ятаю. Останній український фільм, який йшов в кінотеатрах - "Мамай (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%B9_(%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC))".
no subject
Date: 2013-01-28 05:49 pm (UTC)Я справді рада, що українське кіно виходить в кінотеатрах. Але була б рада, якби це було ще й добре кіно, і не вважаю, що потрібно змішувати категорію країни виробництва з якістю, і тим паче пояснювати лажі бюджетом, як то часто роблять - он у згаданого "Мамая" бюджет ще менший, а був же цілком добрий фільм.
no subject
Date: 2013-01-28 07:08 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-29 05:38 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-29 07:49 pm (UTC)тобто в плані "реанімації" кіно - дуже добре :)
п.с. М.Драгоманов колись так підбадьорював І.Франка писати твори. Франко просив, щоб Драгоманов не зважав на орфографічні помилки і виправляв їх. А Драгоманов відповідав: якби я ще на ваші помилки звертав уваги, то точно не наважився б вас публікувати. І що в результаті? Маємо письменника, який сміливо "забив" на кожушки і ідилічних/аркадійних селян - і рушив в бік міста та проблем модерного світу і життя. З наголосом на внутрішньому світу індивіда (такий собі Конрад, але український). А якби Драгоманов сказав: "Г*вно", то Франко спився б, і були б в нас в літературі тільки "кожушки" і так далі.
п.п.с. я, звісно, перебільшую роль Франка, але суть ситуація така :)
no subject
Date: 2013-02-02 01:48 pm (UTC)Баєчка про Д. і Ф. помагає підтримувати оптимізм))))))))
no subject
Date: 2013-02-02 04:40 pm (UTC)І з фільмами вийде те ж саме: спершу буде наростання маси фільмів, потім піде "ревізіонізм", зміна керунку ітд. Хоча не факт, що все буде так лінійно. Але в сферу скеруються "сили", які будуть цю сферу кудись рухати.
Щодо місця, то російського кіно не існує ;) Все знімають як не в Києві, то в Криму (там "9 рота" і ще щось блокбастерне). Але он Кістяківський (соціолог поч. ХХ ст., причому патріот України вже росіянами сприймається як "свій", бо писав російською мовою. І тепер його треба "відбивати". Хоча Ковалевський точно пропав, а він теж українець). Тобто важлива "вивіска", а не "факт".
Щодо МПД і Франка, то мене МПД завжди тішив, бо він гострий, розумний і актуальний (останнє аж ніяк не радує, бо виходить, що 150 років пройшло, а "віз і нині там")
no subject
Date: 2013-02-03 11:44 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-28 05:50 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-27 06:48 pm (UTC)Ви не бачили британський фільм "Love Actually"?
no subject
Date: 2013-01-28 05:54 pm (UTC)Бачила, ага, а що?
no subject
Date: 2013-01-29 01:35 am (UTC)Про "Love Actually" згадала у зв'язку з Фріменом. Смішний і милий герой. Ну справдешній гобіт))
no subject
Date: 2013-01-29 05:40 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-29 05:54 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-28 02:02 pm (UTC)Іноді здається, що про українське, як про покійника, - або добре, або нічого. І тут ще важливо неодмінно "не помітити", що воно таке українське, як ти описала.
"Хмарний атлас" - сто кроків назад порівняно з "Матрицею", хоча не те щоб я її фанат. Але Атлас просто жахливий: пафос і претензії на філософію, коли за темпом та кінотрюками пропонують не помітити, що авторам взагалі-то сказати нічого.
А от "Анна Кареніна" мені не пішла. Ідеї зі сценою, декораціями, вальсовим ритмом сподобались. Як кліп до роману - добре, а саме по собі якось ні. Як на мене, більшість персонажів залишились картонними (Вронський, Кареніна, Левін). Щось із цього можна списати на моє абсолютне несприйняття емоцій у втіленні їх Кірою Найтлі))
no subject
Date: 2013-01-28 05:56 pm (UTC)ППКС про "Атлас", ех. Якби не було пафосу і претензій, то було б собі просто forgettable жанрове кіно, а так ще й осадочок лишається.
Ага, ставлення до Найтлі впливає на ставлення до фільму))) Мені пощастило, я люблю Найтлі))) От Вронський мені таки не сподобався, хоча в укр.озвучці й краще, ніж було в оригіналі, імхо.
no subject
Date: 2013-01-28 02:08 pm (UTC)Можливо я провтикала багато позафільмового контексту, типу яка була притензія чи в чому ти її побачила і в чому не відповідність жанру (взагалі наче мішанина жанрів популярної літератури різних епох)... ну і про банальність врешті вже змучилася перепитувати, а що не банально? джанго? чого ти вирішила, що в цьому фільмі конче мусять бути якісь небанальні теми? бо як на мене ці загальникові місця в фільмі були лише тлом для дрібніших красивих і кумедних ситуацій. Не всі погані персонажі шаржовані, бо так само можна сказати, що й "позитивні" - шаржовані, просто всі стилізовані під характерних героїв популярних жанрів фантастики. Книжку не читала, звісно, але думаю фільм умисно задіяв "вторинність" ідей/меседжів/персонажів.
Ну і мене неймовірно вхарює оцінювання кіна як інтелектуальне чи нє... Це кіно видовищне, яким за визначенням кіно і має бути, бо спрямоване на зорову перцепцію. Тому я вважаю несправедливим казати, що хмарний атлас - гівно, тобі не сподобалося, бо видовище для тебе - не головне у кіно + ти побачила якісь моральні лажі, які тобі видалися нестерпними (а я їх не помітила зовсім і насолоджувалася картинками)... але ти не вийшла, а продовжила нудитися, хоч і засинала%) тож, твоїх страждань мені не зрозуміти. Актори красиві, гарно грають, переходи цікаві, музика гарна. Це розважальне кіно... як Віднесені вітром)) чи як Титанік. Як тобі матриця до речі? те саме чи тоді щось краще вдалося режисерам?
no subject
Date: 2013-01-28 06:06 pm (UTC)З кіно не вийшла, бо дивилася з двома друзями й не мала книжки, яка дала б мені змогу почекати на них у фоє.
Першу "Матрицю" люблю, друга була така нудна, що на третю я не пішла.
no subject
Date: 2013-01-29 12:12 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-29 01:02 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-29 06:15 pm (UTC)2) Я не вважаю, що при перегляді фільмів треба відключати мізки. Я в аспірантурі тому, що люблю - й завжди любила - довго говорити про прочитане-подивлене, інколи з довгими словами. Хочеш затикати мені рота тим, що все це дешеві понти? Твоє право. Моє право - робити висновки.
3) Перечитала свої враження від кіна: обурююся я не тим, що воно - не "Логіко-філософський трактат" (більш того, нижче цілком захоплені враження від "Скайфолла" і "Гобіта", які не претендували ні на що, крім якісного екшну, і таки його забезпечили), я обурююся його етичною плоскістю й маніпулятивністю. На тому, що характери одновимірні, стою і стоятиму (лінія з отруєнням на кораблі: злочинець - гротескний у відсутності мотивацій, позитивний герой - біленький з немотивованим же переходом "ну є в нашому суспільстві расизм" до "расизм - зло!11"; лінія музиканта - геній, бля, з терновим вінцем - хоча в книжці, між іншим, неоднозначний маніпулятор; навіть у найбільш неоднозначній постапокаліптичній лінії зло героя екстерналізоване у вигляді того болотного чувачка). Що маємо в результаті? Емоційно для мене ці герої картонні й задоволення не дають; інтелектуально фільм мені теж нічого не каже; візуально там теж немає нічого аж такого несподіваного, щоб виправдати 3+ години. Це - моя думка про фільм, зумовлена моїми вподобаннями й моїм глядацьким досвідом, в інших - інші думки, зумовлені їхніми вподобаннями й їхнім глядацьким досвідом. Є різні причини, чому людині може сподобатися чи не сподобатися певний текст, і списувати все на понти, читацьку некомпетентність чи ще там щось - необачно.
no subject
Date: 2013-01-29 06:59 pm (UTC)2) я зовсім не пропоную відключати мозок. звідки ця фраза виникла? Тим паче "дешеві понти" - не ґрунт для висновків про мене, дивно, що на це вказуєш. Як ти зазначила у 3 пункті: "Є різні причини, чому людині може сподобатися чи не сподобатися певний текст, і списувати все на понти, читацьку некомпетентність чи ще там щось - необачно." - це саме те що я думаю про "інтелектуальний чи не"-критику фільмів/текстів (хоча тут правда я не прихильниця цієї теорії, як ми вже з,ясовували, можливо в цьому головна проблема), тобто є різні причини, чому комусь фільм може здатися інтелектуальним. Ця умовність може лягти в основу відчуття "сподобався фільм", типу "кіно мені сподобалося, бо воно щось дає в інтелектуальному плані" - дуже відносна оцінка, ні про що не говорить, але створює певне враження принципово відмінне від враження на рівні "прикольне кіно", хоч по-суті абсолютно тотожні оцінки.
3) щодо персонажів - нема на те ради, складається враження, що ми про різні фільми: мені й мотивації переходу від "ну ок расизм" до "ні расизму" були очевидними (до певного моменту чувак не бачив жахів рабства, не був знайомим з рабом), і мотиви злодія, і композитор не геній і не страждалець, а авантюрист, що намагається за всяку ціну свого відхопити і маніпулює усіма з ким в одному кадрі. екстерналізоване зло цілком виправдане загальною лінією стилізації постапокаліптичного "примітивного суспільства", де панує анімалістичний світогляд. ну і якщо вже візуально тобі в тому кіно - нічого особливого, то я взагалі безпорадна щось зрозуміти. Тому мені отак тупо якось нераціонально прикро, що тобі аж так не сподобався цей фільм.
no subject
Date: 2013-01-29 06:18 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-29 06:28 pm (UTC)