Привиди островів

[pocketfull_of]

В неділю з'їздила на острови Бостонської затоки. На обрії - бостонські хмарочоси, над головою - літаки знижуються над Логаном, навколо - яхточки й катери студентів і мільйонерів, але на самих островах - інший світ, сповнений привидів, небажаного, витісненого, бодай метафорично (бо скільки там насправді відстані), за межі обжитого світу: місця старих лепрозоріїв і нинішніх центрів для підлітків з психологічними і поведінковими проблемами, цвинтарі індіанців, яких вивозили туди взимку помирати від голоду, в'язниця для конфедератів. Врешті, привиди засипаних островів - тих трьох, на місці яких стоїть Логанський аеропорт, інших. І тиша, тиша.
Два найбільших острови, до яких ходять пароми з Бостона, - це Spectacle Island і Georges Island. Між ними (й до дальших островів) ходять вже абсолютно безкоштовні паромчики, але я лише на цих двох встигла побувати.
Spectacle Island колись був схожий на окуляри, тому так і називається. Ціле літо на острові живуть в юртах три ренджери: кажуть, дуже спокійно там. З ними живуть єноти і один койот звідкись приплив. На початку літа бачили олениху з оленям, але з тих пір не зустрічали - мабуть, попливла десь далі. Коники сюрчать так приголомшливо, що ледве чути співрозмовника.

А тепер - найдивніше: всієї цієї краси не існувало якихось сім років тому. Spectacle Island завжди був призначений для утилізації відходів. У ХІХ ст. там переробляли туші коней: копита - на клей, шкури - на капці, гриву - на меблі, кістки - на добрива. Смерділо, очевидно, так, що чути було і в Бостоні (а за вдалого вітру - то і в Іпсвічі). Коли терпець магістрату урвався, а коні перестали бути основним засобом пересування, фабрику прикрили - а на острів стали просто відвозити сміття. Сміття насипали стільки, що острів перестав бути схожий на окуляри, зате став вищий на 10 метрів. Коли якоїсь ночі в смітті втонув ескалатор, магістрат подумав, що, можливо, з цим щось варто робити, і сміття засипали ґрунтом, викопаним під час будівництва великого бостонського тунелю. Острів став вищим ще на 10 метрів. А далі почалася масштабна імітація справжньої екосистеми - висадили 28 тисяч рослин сотень видів, зараз безумно тішаться кожній рослинці, яку не висаджували, а вона сама прилетіла. Для публіки острів відкрили лише у 2008 р., коли все прижилося.
І є в цьому щось франкенштейнівське - чи космогонічне, якщо хочете - створення життя там, де життя не було, з руїн і гнилої матерії, ріденькі кущі кучерявляться, як волосся, шкіра трави там, де лежали шкури коней.
Між іншим, не єдиний успішний екологічний проект затоки.

Оці білі бульби на фоні (між іншим, острів той же, куди вивезли помирати індіанців, оптом оголошених можливими союзниками ворога під час Війни короля Філіпа) - найкрутіший у США завод очистки стічних вод, він же 17-та найдорожча споруда в усьому світі. У 1988 р. Бостон отримав спірну відзнаку найбрудніших прибережних вод у США, і з цим вирішили, знов-таки, щось робити - і збудували оце. Одним з етапів обробки стічних вод є бактерії, ідентичні до тих, що живуть у стравоході: проблема виходить та ж - вони виділяють метан. Метан потім використовують для генерування тепла на весь завод. А органічні рештки відходів ідуть на добриво - якщо побачите у квіткових магазинах Bay State Fertilizer, то знайте, що це саме воно:)

Georges Island має, безперечно, менш ефектну історію. Теоретично, він мав би контролювати єдину на той час судноплавну протоку між островами, там навіть звели порт Воррен - який з розвитком артилерії встиг застаріти перш, ніж його добудували. Саме з нього розставляли мінні поля в затоці, але не знадобилося. А під час Громадянської війни у США його використовували як в'язницю - за час функціонування там встигли посидіти віце-президент конфедератів, 12 генералів, два майбутні посли і один з інженерів, які його й будували.
Але якщо ви бачили хоч якісь європейські фортеці, то ця просто не котується - ну, бетон, ну, квіти на димарях, ну, качки пасуться. Естетичний ефект нульовий.

Ситуацію трошки прикрашає екскурсія, яку проводять від імені лікаря, що був тут ув'язнений: збереглося багато його листів до родини, тож рясно цитують. То була людина честі, безумної енергії й безумного оптимізму. Добився, щоб йому дозволили помагати в'язничним лікарям, відмовився від дострокового звільнення, бо для цього треба було присягтися нічим не шкодити північним штатам; дружині писав, що немає в штатах кращого літнього курорту, ніж ця в'язниця, бо і свіжий бриз з моря, і годують так добре, що він вже набрав п'ять кіло. Ну, може, й справді так - ось як зображдають обід ув'язненого офіцера в місцевому музеї. Щоб я так харчувалася!


А на нашій станції метро бачила сліпого, який грав на банджо, а його пес лежав поруч з ним на лавочці і зачудовано слухав:


Дрібне філологічне відкриття дня: англійською Бостон - жіночого роду ("Boston and her harbour").

Comments

[scarabaea.livejournal.com]

Дуже цікаво про острів, на якому створили живу природу над усім сміттям.
Іще мою увагу привернув повторюваний мотив, що "вони вирішили з цим щось робити". Тут можна подумати і зробити якісь далекоглядні висновки про розвиток цивілізацій :) Але не буду :)
Я зараз саме почала слухати новий курс на coursera.org - про sustainability. Тому деякі спостереження, якими ти поділилась, виявились дуже в тему.

[pocketfull-of.livejournal.com]

Ой, а як ти вибрела на цю тему, щоб прямо слухати цілий курс? І як, поки цікаво? А курс про фантастику вже скінчився?
мою увагу привернув повторюваний мотив, що "вони вирішили з цим щось робити". Тут можна подумати і зробити якісь далекоглядні висновки про розвиток цивілізацій :)
Поза кількома ефектними екологічними проектами в одному маленькому заможному штаті, США ще й споживають більше енергії на душу населення, ніж будь-хто в світі, добувають корисні копалини дуже екологічно спірними методами і т.д. (при, безперечно, любові до "зеленого" дискурсу). І фіг його знає, що з цього є більш показовим щодо екологічної свідомості. (Не перекреслюючи того, що нам хоч до такого рівня - дуже-дуже-дуже далеко, якщо в нас навіть сортування сміття немає.)

[scarabaea.livejournal.com]

щоб прямо слухати цілий курс?
Радше хотілося чогось геть віддаленого від моїх звичайних зацікавлень. (набридло вже, наскільки закопалась у своїх баранах). Ну і назагал, відчувала брак якихось відомостей на рівні загальної ерудиції... "Що розумні люди говорять про те, як розвивається людство на цій планеті..." чи, радше, "що наука про це говорить". Бо є багато всяких закликів в інтернетах, але хочеться розуміти, наскільки вони обгрунтовані, реалістичні тощо

[pocketfull-of.livejournal.com]

Ну і як, цікаво поки? І як той курс про НФ? Чи дослухала? Чи було щось несподіване?

[pocketfull-of.livejournal.com]

(Оскільки інші люди вже почали перейматися, то про всяк випадок і тут: я отримала твого листа! і я була безумно рада звісточці й курсовій від тебе! але я зараз трохи запрацьована, тож гідно відповісти довгим листом сил нема, тому, як свиня, відкладаю відповідання на потім. але я все отримала і вдячна!)

[scarabaea.livejournal.com]

О, я дуже добре розумію цей стан! Це вікно (і ще кілька!) було у мене три тижні (виявляється) відкритим з думкою "я відпишу завтра" :) Але днями нарешті залишила розділ дисертації на кафедрі, тепер можна передихнути, перш ніж пірнати назад :)

Ха-ха, жж каже мені, що сторінка була відкрита занадто довго!!!

[pocketfull-of.livejournal.com]

Хххха, не жж визначати, що "надто довго", а що - "саме стільки, скільки треба"! :)))))))

Ну я тебе вітаю, ура, відпочивай! Сподіваюся, встигнеш за час відпочинку влаштувати якісь цікаві пригоди! Коли наступний дедлайн і скільки ще лишилося написати?

[shulhatar.livejournal.com]

"Дрібне філологічне відкриття дня: англійською Бостон - жіночого роду ("Boston and her harbour")." - Так він же ж city, а це слово є англійською переробкою французького cité (слова жіночого роду), котре у свою чергу є трансформованим латинським civitas ("спільнота громадян міста", так само жіночого роду). Та і urbs з πολισ-ом теж жіночого роду, а Бостон латиною буде Bostonia.
Така от сильна феміністична традиція в урбаністичній семантиці та ономастиці :).

[pocketfull-of.livejournal.com]

О, спасибі за довідку, про етимологію навіть не замислювалася! Але в побіжному використанні ж усе одно частіше буде "its" як присвійний займенник до міста. Саме такий займенник зустріла вперше, себто десь він дожив досі, а десь - ні.