pocketfull_of | (no subject)

Я вже в Массачусеттсі (мені нарешті пояснили, як запам'ятати, що в цій назві подвоюється, а що ні, тому за кожної нагоди хвалюся новонабутим скіллом писати "Массачусеттс" правильно: от, іще раз). Сьогодні саме день заселення першокурсників: хтось підвозить не лише родину (ті й так ясно, що будуть - ну, треба ж підтримати малий місцевий бізнес, придбавши футболки "Harvard mom" і "Harvard dad"), а й цілу групу підтримки з друзів. Група підтримки старанно вирізає вітальні плакати (здається, винуватці свята в цьому також беруть участь), забігає на три кроки наперед процесії і з воріт кричить винуватцю, знімаючи це на камеру: вітаємо в Гарварді, чувак! Отут виходить на яв перформативність ідентичності: для того, щоб бути студентом Гарварду, не досить подати документи і потім гибіти на стрьомних підземних ярусах бібліотеки, думаючи про неминучість зомбі-апокаліпсису й намагаючись не наштовхнутися на бакалаврів, які займаються там сексом - треба ще й виконувати низку ритуалів, які, як стверджує кіно, входять у комплект "студентське життя" чи "студентське життя в Лізі Плюща". Стає ясно, що мистецтво - страшна сила, а питання, чи не є бува реальність щодо нього первинною, це гнила провокація, бо ясно ж, що первинні серіали :)
Насправді я, очевидно, заздрю, тому що мені, може, теж хотілося б, як тут заведено, попісяти з друзями на статую Джона Гарварда абощо, але найближчі друзі, які реально могли б зі мною пісяти на статую і не перестати поважати мене після цього зранку, знаходяться за 7000 кілометрів. І взагалі, в моєму аспірантському гуртожитку я поки одна на поверх, та й на інших поверхах лиш подекуди такі, знаєте, як в Чорнобилі записочки - "тут живе господар". Тому розважаюся дивним мазохістським способом, спізнаючи на своїй шкурі місцевий відповідник тези "Україна - батьківщина слонів". Мешканці Нової Англії певні, що немає в світі нічого кращого за Нову Англію: і тому привласнюють чужі цивілізаційні досягнення, скажімо, називаючи каву "Нова Англія" чи там "Нантакет": ну, ви знаєте, ці теплі сонячні краї, славні кавовими плантаціями *фейспалм*. Я цими кавами гріюся холодними новоанглійськими вечорами. Маю доповісти, що кава "Нова Англія" - вивар портянок двотижневої витримки, а от "Нантакет", в принципі, можна пити.