(no subject)
Feb. 13th, 2012 01:44 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pocketfull_ofОдна із завідувачок гарвардського аспірантського клубу, жінка коло 70-ти років, на дозвіллі танцює фокстрот і водить нічні екскурсії цвинтарем, щоб дивитися на совенят. Мені якось знадобилося у справах зайти в її офіс, а там - картонний Девід Теннант в натуральний розмір в іпостасі Десятого Доктора. Я тільки й змогла сказати, що "Oh shit, may I touch him?" - а в туалеті в моєму улюбленому кінотеатрі на дверях хтось написав "Я вірю в Шерлока" (якщо хтось ховається під каменем останній місяць, це - алюзія на фінал 2 сезону британського серіалу "Шерлок", де оповідання Конан-Дойля переносено в наш час). Свої люди всюди.
Оскільки мені на завтра (себто за найближчі зо 3 години, бо вставати рано) потрібно підготувати презентацію, а я якось досі поняття не маю, про що, саме час звітуватися про давно й недавно подивлене кіно! \o/
Номіновані на Оскара короткометражки тут пачкою йдуть в кіно: дуже зручно. Сходила на live action порцію, десь на тижні виберуся ще й на анімовані. А поки - можу випустити у звіті на свободу всі свої етнічні стереотипи щодо кіно :) Ірландці, скажімо, доволі упізнавано без царя в голові, за що й любимо: також любимо за неминучий, нещадний і абсурдний щасливий фінал. Pentecost (Ірландія) - зворушлива і кумедна замальовка про можливість особистої свободи у духовно контрольованому суспільстві, The Shore (Північна Ірландія) - характерна британська романтизація нижчих класів, з історичними екскурсами на тлі. Хороші, але, в цілому, мізки не рвуть.
Переможе, думаю, німецько-індійський Raju: про німецьку родину, котра приїжджає до Індії, щоб усиновити хлопчика, який виявляється врешті не сиротою: то притулок викрадає дітей і прилаштовує на захід, щоб заробити копійчину і дати їм краще майбутнє. І пара опиняється перед дилемою: з одного боку, це вже наче й їхня дитина, і майбутнє справді краще, - але як бути з біологічною родиною хлопчика? Себто тема для заходу актуальна, та й фільмик без заламування рук, загалом, не найгірше Кіно З Соціальним Месіджем. Щоправда, в мене в цій номінації інший фаворит - норвежський Tuba Atlantic, котрий підтверджує моє давні припущення про те, що скандинави нормальних у кіноіндустрію не беруть. Загалом, тут норвежці не намагаються підняти ніяких важливих проблем(ТМ), крім хіба того, що життя коротке, а чайки серуть на голову - але й те, й те є радше фактом, аніж проблемою - зате в них є стільки щирого нестримного безуму, що це підкуповує й бере за горло. За щирість і безсоромність я б дала Оскара їм - вони мене розчулили і здивували - а не старанно відміряним емоціям "Раджу".
(А американці з Time Freak такі невиразні, що, здається, їх до номінантів додали лише задля того, щоб підтримати вітчизняного виробника. Не надто кумедний анекдот, що невідь-як затесався серед серйозніших текстів.)
The Artist (2011)
Режисер: Michel Hazanavicius
Актори: Jean Dujardin, Berenice Bejo, James Cromwell, etc.
Трейлер (серйозно, подивіться трейлер, він класний!)
Цей фільм пожер мій мозок, пожер моє серце, пожер мою душу і що там в мене є ще - і незабаром, підозрюю, пожере ще й мій гаманець, бо я збираюся на нього сходити ще кілька(надцять) разів.
Мелодрама про велику любов режисера до німого кіно, до довгих сцен, показаних через тіні на стінах, до гіпертрофованої міміки, що перетворює обличчя на маски, до призабутих типажів із ретбатлерівськими вусиками і підборіддями, на які можна поставити кухоль пива, до фізичної комедії і зірок, котрі тоді видавалися далекими.
Головний герой фільму - зірка німого кіно, проте доба німого кіно вже відходить. Перші хвилин 20 фільму лунає лише жвавенька музичка, як під покази німих фільмів: а потім герой раптом ставить склянку на стіл, дивується, припіднімає і ще раз ставить: спочатку не розумієш, що саме відбувається, і лише потім чуєш: склянка брязкає об стіл. Герой кричить від жаху.
На зміну головному герою на Олімпі приходить дівчина, яка була його фанаткою свого часу: гег фільму полягає в тому, що герой, котрий відмовляється грати у звуковому кіно, таки скаже одну фразу, а вона - акторка вже звукова - ні. Попри цей дисбаланс, з феміністичних міркувань фільм забавний: саме дівчина активно пересувається в соціальній ієрархії й рухає сюжет, а чоловік - для того, щоб слугувати їй винагородою і добре виглядати з напомадженим волоссям.
Young Goethe in Love (2010)
Режисер: Philipp Stolzl
Актори: Alexander Fehling, Miriam Stein, Moritz Bleibtreu, etc.
Трейлер
"Закоханий Гьоте" дослівно здертий з "Закоханого Шекспіра" - хто б міг подумати (сподіваюся, вони відвалять Стоппарду трошки зарплати): історія з Шарлоттою Буфф відходить у бік "Шекспіра" від строгої біографічної канви не менше, ніж від "Вертера" (й не менше, ніж "Вертер" - від тої ж реальності). Загалом, про те, як молодий Гьоте закохується в баришню, котра через низку обставин змушена побратися з іншим, і пише про це "Вертера", стає зіркою, гепі-енд. При цьому, я вже писала, "Шекспір" все ж про тексти, що й не дивно: врешті, нам ці люди-письменники небайдужі саме через те, що колись вони щось написали, а не через те, що особисте життя у них було іще невдаліше, аніж у більшості. Сценаристи "Закоханого Гьоте", копіюючи сюжет, не зрозуміли, на чому, власне, тримався фільм.
Натомість несподівано зрозуміла, що "Страждання юного Вертера" - це були такі "Сутінки" 19 ст., масова література. І закинути їм можна більше, ніж "Сутінкам": та, "Сутінки" зображають абсолютно нездорові стосунки як романтичний ідеал, але вони бодай не спровокували моду на самогубства. (Може, якби всю ту класику позиціонувати як легковажний маскульт, її більше читали б? Чи вона як маскульт вже не прочитується взагалі?)
Shame (2011)
Режисер: Steve McQueen
Актори: Michael Fassbender, Carey Mulligan, єтц.
Трейлер
What can I say: a shame it was so boring. Серйозно, цей фільм варто подивитися хоча б тому, що нуднішого кіно про секс ви ніде не знайдете: розумію, що рекомендація сумнівна, але отакий от сінефільський курйоз.
Фільм про Відчуження Людей у Сучасному Суспільстві: все з великої літери, щоб усі зрозуміли Трагедію. Звичайно, дія відбувається у Нью-Йорку, бо де ж іще. Звичайно, є родичі в біді, до яких герою немає діла, бо як же ще передати страждання в мегаполісі. Звичайно, розділення сексу й емоцій, бо не можна ж не згадати ще й цей штамп. Вдячна хіба за те, що на довершення усіх штампів туди не припаяли слізливе перевиховання героя. І досі не розумію, чи справді фільм подекуди намагався подати події як абсурд, а не драму (що його трохи виправдовувало б), чи то як їхню надмірну серйозність так прочитувала.
За роль у цьому фільмі член Майкла Фасбендера отримав багато нагород, зокрема, на венеційському кінофестивалі, але й до того ніхто не сумнівався, що венеційський кінофестиваль трохи специфічний. (Ні, насправді, Фасбендер справді виявився кращим актором, ніж мені здавалося досі, але.)
Оскільки мені на завтра (себто за найближчі зо 3 години, бо вставати рано) потрібно підготувати презентацію, а я якось досі поняття не маю, про що, саме час звітуватися про давно й недавно подивлене кіно! \o/
Номіновані на Оскара короткометражки тут пачкою йдуть в кіно: дуже зручно. Сходила на live action порцію, десь на тижні виберуся ще й на анімовані. А поки - можу випустити у звіті на свободу всі свої етнічні стереотипи щодо кіно :) Ірландці, скажімо, доволі упізнавано без царя в голові, за що й любимо: також любимо за неминучий, нещадний і абсурдний щасливий фінал. Pentecost (Ірландія) - зворушлива і кумедна замальовка про можливість особистої свободи у духовно контрольованому суспільстві, The Shore (Північна Ірландія) - характерна британська романтизація нижчих класів, з історичними екскурсами на тлі. Хороші, але, в цілому, мізки не рвуть.
Переможе, думаю, німецько-індійський Raju: про німецьку родину, котра приїжджає до Індії, щоб усиновити хлопчика, який виявляється врешті не сиротою: то притулок викрадає дітей і прилаштовує на захід, щоб заробити копійчину і дати їм краще майбутнє. І пара опиняється перед дилемою: з одного боку, це вже наче й їхня дитина, і майбутнє справді краще, - але як бути з біологічною родиною хлопчика? Себто тема для заходу актуальна, та й фільмик без заламування рук, загалом, не найгірше Кіно З Соціальним Месіджем. Щоправда, в мене в цій номінації інший фаворит - норвежський Tuba Atlantic, котрий підтверджує моє давні припущення про те, що скандинави нормальних у кіноіндустрію не беруть. Загалом, тут норвежці не намагаються підняти ніяких важливих проблем(ТМ), крім хіба того, що життя коротке, а чайки серуть на голову - але й те, й те є радше фактом, аніж проблемою - зате в них є стільки щирого нестримного безуму, що це підкуповує й бере за горло. За щирість і безсоромність я б дала Оскара їм - вони мене розчулили і здивували - а не старанно відміряним емоціям "Раджу".
(А американці з Time Freak такі невиразні, що, здається, їх до номінантів додали лише задля того, щоб підтримати вітчизняного виробника. Не надто кумедний анекдот, що невідь-як затесався серед серйозніших текстів.)
The Artist (2011)
Режисер: Michel Hazanavicius
Актори: Jean Dujardin, Berenice Bejo, James Cromwell, etc.
Трейлер (серйозно, подивіться трейлер, він класний!)
Цей фільм пожер мій мозок, пожер моє серце, пожер мою душу і що там в мене є ще - і незабаром, підозрюю, пожере ще й мій гаманець, бо я збираюся на нього сходити ще кілька(надцять) разів.
Мелодрама про велику любов режисера до німого кіно, до довгих сцен, показаних через тіні на стінах, до гіпертрофованої міміки, що перетворює обличчя на маски, до призабутих типажів із ретбатлерівськими вусиками і підборіддями, на які можна поставити кухоль пива, до фізичної комедії і зірок, котрі тоді видавалися далекими.
Головний герой фільму - зірка німого кіно, проте доба німого кіно вже відходить. Перші хвилин 20 фільму лунає лише жвавенька музичка, як під покази німих фільмів: а потім герой раптом ставить склянку на стіл, дивується, припіднімає і ще раз ставить: спочатку не розумієш, що саме відбувається, і лише потім чуєш: склянка брязкає об стіл. Герой кричить від жаху.
На зміну головному герою на Олімпі приходить дівчина, яка була його фанаткою свого часу: гег фільму полягає в тому, що герой, котрий відмовляється грати у звуковому кіно, таки скаже одну фразу, а вона - акторка вже звукова - ні. Попри цей дисбаланс, з феміністичних міркувань фільм забавний: саме дівчина активно пересувається в соціальній ієрархії й рухає сюжет, а чоловік - для того, щоб слугувати їй винагородою і добре виглядати з напомадженим волоссям.
Young Goethe in Love (2010)
Режисер: Philipp Stolzl
Актори: Alexander Fehling, Miriam Stein, Moritz Bleibtreu, etc.
Трейлер
"Закоханий Гьоте" дослівно здертий з "Закоханого Шекспіра" - хто б міг подумати (сподіваюся, вони відвалять Стоппарду трошки зарплати): історія з Шарлоттою Буфф відходить у бік "Шекспіра" від строгої біографічної канви не менше, ніж від "Вертера" (й не менше, ніж "Вертер" - від тої ж реальності). Загалом, про те, як молодий Гьоте закохується в баришню, котра через низку обставин змушена побратися з іншим, і пише про це "Вертера", стає зіркою, гепі-енд. При цьому, я вже писала, "Шекспір" все ж про тексти, що й не дивно: врешті, нам ці люди-письменники небайдужі саме через те, що колись вони щось написали, а не через те, що особисте життя у них було іще невдаліше, аніж у більшості. Сценаристи "Закоханого Гьоте", копіюючи сюжет, не зрозуміли, на чому, власне, тримався фільм.
Натомість несподівано зрозуміла, що "Страждання юного Вертера" - це були такі "Сутінки" 19 ст., масова література. І закинути їм можна більше, ніж "Сутінкам": та, "Сутінки" зображають абсолютно нездорові стосунки як романтичний ідеал, але вони бодай не спровокували моду на самогубства. (Може, якби всю ту класику позиціонувати як легковажний маскульт, її більше читали б? Чи вона як маскульт вже не прочитується взагалі?)
Shame (2011)
Режисер: Steve McQueen
Актори: Michael Fassbender, Carey Mulligan, єтц.
Трейлер
What can I say: a shame it was so boring. Серйозно, цей фільм варто подивитися хоча б тому, що нуднішого кіно про секс ви ніде не знайдете: розумію, що рекомендація сумнівна, але отакий от сінефільський курйоз.
Фільм про Відчуження Людей у Сучасному Суспільстві: все з великої літери, щоб усі зрозуміли Трагедію. Звичайно, дія відбувається у Нью-Йорку, бо де ж іще. Звичайно, є родичі в біді, до яких герою немає діла, бо як же ще передати страждання в мегаполісі. Звичайно, розділення сексу й емоцій, бо не можна ж не згадати ще й цей штамп. Вдячна хіба за те, що на довершення усіх штампів туди не припаяли слізливе перевиховання героя. І досі не розумію, чи справді фільм подекуди намагався подати події як абсурд, а не драму (що його трохи виправдовувало б), чи то як їхню надмірну серйозність так прочитувала.
За роль у цьому фільмі член Майкла Фасбендера отримав багато нагород, зокрема, на венеційському кінофестивалі, але й до того ніхто не сумнівався, що венеційський кінофестиваль трохи специфічний. (Ні, насправді, Фасбендер справді виявився кращим актором, ніж мені здавалося досі, але.)
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2012-02-13 07:14 am (UTC)Дякую :)
no subject
Date: 2012-02-13 07:19 am (UTC)Як ти там?
no subject
Date: 2012-02-13 07:35 am (UTC)no subject
Date: 2012-02-13 08:08 am (UTC)О, The Ides of March збиралася дивитися, але благополучно провтикала:( Як і "Коріолана" :( Нічого, влітку все скачаю.
no subject
Date: 2012-02-13 08:50 am (UTC)no subject
Date: 2012-02-13 09:11 am (UTC)no subject
Date: 2012-02-13 09:38 am (UTC)no subject
Date: 2012-02-14 01:50 am (UTC)Я більше нічого іншого в нього не бачила - спасибі за наводку, треба добратися.
no subject
Date: 2012-02-14 06:48 am (UTC)загалом є ціла серія програм "Другое кино" (вони йшли як бонуси у рос виданні Грінуея, Годара, Фелліні та інших класиків від компанії "Кармен Відео"). ця серія точно на трекерах роздається - тому можна теж закинути у список на літо.
no subject
Date: 2012-02-15 06:42 am (UTC)Ех, для початку мені б передивитися всю ту класику, яку треба, щоб почуватися мінімально компетентною:(
no subject
Date: 2012-02-15 07:00 am (UTC)no subject
Date: 2012-02-15 07:40 am (UTC)no subject
Date: 2012-02-15 08:37 am (UTC)no subject
Date: 2012-02-13 12:24 pm (UTC)no subject
Date: 2012-02-14 01:48 am (UTC)no subject
Date: 2012-02-13 06:01 pm (UTC)будьте здорові!
no subject
Date: 2012-02-14 01:47 am (UTC)no subject
Date: 2012-02-14 08:31 am (UTC)no subject
Date: 2012-02-15 06:39 am (UTC)