(no subject)
Nov. 30th, 2011 02:16 amНастала пора рефератів, я стала унилим гівном. Навколо теж унилі гівна. Моя китайська сусідка, проходячи повз мене годині о третій ночі, каже: о, ти завжди така радісна. А то вона просто повз мене проходить, коли в мене вже істерика від втоми, з неконтрольованим сміхом і радісним завзяттям море-по-коліно. Дехто з сусідів вже переніс на свою кафедру зубну щітку, одяг і три кіло картоплі. Я живу в бібліотеці, а сьогодні от здуру лягла спати - то потім три години солодко спала під калатання будильника і сусідів у двері, аби я нарешті той будильник відключила. Але дуже радісно! От зібрала трошки цікавих для мене посилань, щоб жж не стояв геть пусткою:
Безперервно слухаю записи Київського кобзарського цеху (з упізнаваних - там Тарас Компаніченко).
Чудова зимова Монтана від
kitya (а фотографія лабрадора взагалі прайслесс)
Глючна й казкова Одеса від
wild_tramp
peggotty виклала плакати початку століття з засобами, які дають змогу поправитися, аби стати привабливою (отака зміна пріорітетів).
Спогади про табори Сусанни Печуро + два інтерв'ю. Завжди здавалося, що жіночих мемуарів про той пласт досвіду замало. А тут ще якось так по-людськи колоритно. Чудова постать.
Інтерв'ю з далай-ламою, мудрий чоловік.
Ну й скопіюю з фейсбуку трохи звітів про моє рефератне життя-буття:
* Щоб нам було легше, тексти старослов'янською нам дають з перекладом. Семестр пішов на те, щоб викладач зрозумів, що ані латиною переклад, ані грекою нас не врятує. Тепер завдання максимально спрощене: переклад французькою. La fievre craint les sagesses des sages de la terre et les vigueurs des vigoureux, la virilite des virils et la feminite des femmes, la docilite des dociles, enfin la folie des fous.
* Сьогодні (не перший) день на собі тягала комп'ютер і дев'ять книжок, з яких дві - томиги по 1000+ сторінок у твердій палітурці (дві спонтанно подарував професор, ледь не заплакала від розчулення й перспективи їх також тягати). Коли брала в бібліотеці десяту, сіла на підлогу серед проходу й сказала собі, що нікуди я звідти не піду, сиділа так хвилин сорок, обнявши пакунки з мудрістю. В зв'язку з чим зламалася й нарешті орендувала собі тумбочку в Вайденері, щоб хоч частина лежала там. Тумбочка буде десь така (це - окупована мною загальна):

* (викладено о 2:41АМ) Ішачу. Люди з бібліотеки поволі розповзаються. Бібліотекар-афроамериканець читає грубий том "Race and affirmative action".
* Серед книжок, взятих з бібліотеки, знайшла брошурку 1920 р. "Людина і мистецтво", надруковану великими абетковими буквами, щоб до всіх дійшло. Примітка від видавця: "Наша емблема на палітурці засвідчує нашу віру, що цей текст - не на один сезон, а на довгі роки". Лишилося згадати, в якому я стані цю книжку брала - і чому мені, в якому б то стані не було, вона могла видатися потрібною.
* Another day of >4 hours of sleep: it's not like I need to be creative or at least marginally lucid for this grad school schtick, right? Time management? Never heard of such thing!
Безперервно слухаю записи Київського кобзарського цеху (з упізнаваних - там Тарас Компаніченко).
Чудова зимова Монтана від
Глючна й казкова Одеса від
Спогади про табори Сусанни Печуро + два інтерв'ю. Завжди здавалося, що жіночих мемуарів про той пласт досвіду замало. А тут ще якось так по-людськи колоритно. Чудова постать.
Інтерв'ю з далай-ламою, мудрий чоловік.
Ну й скопіюю з фейсбуку трохи звітів про моє рефератне життя-буття:
* Щоб нам було легше, тексти старослов'янською нам дають з перекладом. Семестр пішов на те, щоб викладач зрозумів, що ані латиною переклад, ані грекою нас не врятує. Тепер завдання максимально спрощене: переклад французькою. La fievre craint les sagesses des sages de la terre et les vigueurs des vigoureux, la virilite des virils et la feminite des femmes, la docilite des dociles, enfin la folie des fous.
* Сьогодні (не перший) день на собі тягала комп'ютер і дев'ять книжок, з яких дві - томиги по 1000+ сторінок у твердій палітурці (дві спонтанно подарував професор, ледь не заплакала від розчулення й перспективи їх також тягати). Коли брала в бібліотеці десяту, сіла на підлогу серед проходу й сказала собі, що нікуди я звідти не піду, сиділа так хвилин сорок, обнявши пакунки з мудрістю. В зв'язку з чим зламалася й нарешті орендувала собі тумбочку в Вайденері, щоб хоч частина лежала там. Тумбочка буде десь така (це - окупована мною загальна):

* (викладено о 2:41АМ) Ішачу. Люди з бібліотеки поволі розповзаються. Бібліотекар-афроамериканець читає грубий том "Race and affirmative action".
* Серед книжок, взятих з бібліотеки, знайшла брошурку 1920 р. "Людина і мистецтво", надруковану великими абетковими буквами, щоб до всіх дійшло. Примітка від видавця: "Наша емблема на палітурці засвідчує нашу віру, що цей текст - не на один сезон, а на довгі роки". Лишилося згадати, в якому я стані цю книжку брала - і чому мені, в якому б то стані не було, вона могла видатися потрібною.
* Another day of >4 hours of sleep: it's not like I need to be creative or at least marginally lucid for this grad school schtick, right? Time management? Never heard of such thing!