(no subject)

[pocketfull_of]

Я не знала: українські короткометражки аж двічі отримували золоту пальмову гілку в Каннах - у 2005 р. "Подорожні" Ігоря Стрембіцького, й оце у 2011 р. "Крос" Марини Вроди (трейлер). Гарвардський українознавчий інститут спільно з українським кіноклубом Колумбійського університету організував показ "Кросу" й кількох короткометражок студентів інституту Карпенка-Карого. Що я можу сказати, і режисерів вже добрих виростили, й операторів, тільки з малими звукорежисерами якась інфернальна біда, а саме з їхньою любов'ю до найбільш передбачуваних ходів і російського шансону. А от від добірки фільмів мене досі тіпає. Чоловік, котрий це організовував, у вступному слові сказав, яке це велике досягнення, що режисери відходять від заданого імперським дискурсом образу етнографічно-селянсько-пасторальної України й звертаються натомість до реалістичного зображення проблем міської молоді. То я вам хочу сказати, що я за останні років десять і не згадаю в нас ані чесних, ані пасторальних оповідей про село, а при цьому мені не меншою проблемою видається, що як цікавинки нам показали лише фільми, де Україна подана як країна гопуватої молоді, розгулу криміналу, неконтрольованих олігархів, звиродніння від бідності, алкоголізму й підліткових вагітностей. Зводити проблеми міської молоді лише до цього - анітрохи не менші інтерналізовані комплекси, аніж зображення села лише як садка вишневого; я не кажу, що в нас цього нема - але в нас є не тільки це, і не лише така міська молодь. І психологічно така добірка фільмів, напевно, вмотивована - емігранти інколи починають бачити в своїй країні лише погане, аби легітимізувати свій вибір - але вона мені була шалено прикра. Тому що аналогічних жахастиків можна назнімати по проблемних дільницях будь-якої й західної країни, але західна країна представлена також чимось іншим. А ми лише так себе, виходить, подаємо, як жебрак: погляньте на наші вигнилі зуби, погляньте на наші струпи. Навіщо комусь знати про людську гідність, про те, як багато люди примудряються тут робити, маючи до того мінімум засобів: це менш ефектно, та й не вчили нас нічим пишатися, мабуть.
Оце як вернулася з показу чотири години тому - то досі не можу заспокоїтися, прийти до тями й сісти нарешті працювати. Я така до сліз зла, і мені так соромно.

(Прошу, не потрібно в коментарях ніяких негативних узагальнень про Україну, західні країни, емігрантів абощо. Я активно проти практики негативних узагальнень. Просто хотіла поскаржитися на один конкретний випадок, котрий мене несподівано сильно сприкрив)

Comments

[e-yaschuk.livejournal.com]

Комплекси дійсно присутні, не так легко повернути свідомість людей в іншу сторону. Було б добре для початку зняли правдиву історію про наркомана/алкоголіка/пригніченого злидаря, який змінився, чогось досягнув. Тобто показувати не те, як ми живемо, а те як можна жити. Така стрічка була б кориснішою щодо впливу на свідомість населення.

[pocketfull-of.livejournal.com]

Та мені здається, не конче знімати свідомо виховні історії, достатньо обабіч історій про маргіналізовані постаті показувати й історії про менеджерів середньої ланки, студентів, інтелігенцію і ще якихось водіїв трамваїв, даючи зваженішу картину.

[shulhatar.livejournal.com]

Для кого знімати такі історії? Каннському (і взагалі західному) глядачу потрібна екзотика і соціальна критика, а наш студент/менеджер ну зовсім не екзотичний і не явно знедолений. Український глядач у звичайному кінотеатрі їх не побачить, бо кінотеатр їх не купить з чисто бізнесових міркувань. Залишається вітчизняний глядач на вітчизняному ж кінофестивалі. І скільки таких кінофестивалів? І на яку аудиторію перспективніше робити кіно - на каннську чи "Молодості"?

Тобто таку "зваженішу картину" мождна показувати, якщо працювати виключно заради мистецтва, не сподіваючись ані на грошову винагороду, ані на всякі там золоті гілки.

[pocketfull-of.livejournal.com]

Чувак, та ж знімають. Я з future shorts точно пам'ятаю, що бувають українські короткометражки й не про криміналітет! Та й студенти Карпенка-Карого регулярно мусять робити всякі курсові-дипломні, не думаю, що вони всі однакові. А от те, що з усього розмаїття вибирають саме це - це проблема.

[scarabaea.livejournal.com]

Треба змусити (надихнути, заохотити, етс) Катю доробити її кіно і активно його просувати як альтернативу.
Страшно прикро, те, що ти описуєш.
А в якому поколінні ті емігранти, які схвально коментують відхід від імперської пасторально-рустикальної традиції?

[pocketfull-of.livejournal.com]

Ага, була навіть хотіла додати спеціально для Каті, що більшість стрічок зроблено з доволі-таки мінімумом технічних витребеньок, тож для неї також поле відкрите :)

Та ті, хто самі виїхали, очевидно. Другому й наступним поколінням вже не треба нічого собі доводити.

[no-orpheus.livejournal.com]

тут ще важлива така річ, що на Захолі культивується так званий гіперреалізм (той же майже іконічний в США Ван Сент кращі свої роботи зняв саме в цій манері - золотопальмовий "Слон", скажімо), а тому цікавлять в основному різні жестякові теми (не випадково стала так популярна румунська хвиля, де реальність зі всіма її зубами присутня майже у кожному фільмі). однак для України це зовсім є не добрим, бо наше завдання полягає не тільки в естетичній програмі, а навіть культуротворчій - ми ж формуємо образ країни таким чином! що ж тоді бачить західний глядач таким чином? я особисто не проти жестячу, бо там є свій естетичний вимір, але я проти однолінійності - має бути різне кіно, бо культура не зводиться лише до села чи гоповатої молоді.

[pocketfull-of.livejournal.com]

я особисто не проти жестячу, бо там є свій естетичний вимір, але я проти однолінійності - має бути різне кіно, бо культура не зводиться лише до села чи гоповатої молоді.
Згодна на 300%.

А у Ван Сента, мені здається, маргінальність героїв у соціумі все ж функціонує не як вказівник "йобта, королівство данське загнило", а як (а) можливість прямішого, безпосереднішого життєвого досвіду, ніж у середнього класу, оточеного по периметру своїми символами - фетишизація нижчих класів взагалі, здається, стає жанром, і для благополучнішої Європи, мабуть, більше, ніж для Америки; (б) метафора, пробачте на слові, екзистенційної самотності(ТМ) ващє. Принаймні, у "Слоні" й "Параноїд Парку", мені здається, було десь так, більше я нічо не бачила. І в тих короткометражках, які нам показували, картина інша, чи бодай мені здається іншою.

[no-orpheus.livejournal.com]

можливо, Ван Сент різний є - авторський і суто мейнстрімовий ("Розумник Уілл Хантінг"). вищезгадані стрічки належать до першого, що видно неозброєним оком. не настільки впевен щодо Ван Сент змальовує не середній клас, бо чомусь здалось, що його персонажі - такі собі обичні люди. але цілком очевидно, що я маю не зовсім коректне знання про середній клас. але річ не в цьому. щодо самотності, думаю це точна заувага. не дарма ж у більшість фільмів образ героя-персонажа - тінейджер. а яка основна проблема тін віку? самотність, покинутість, незадоволеність світом. хоча мені б хотілося, щоб Ван Сент йшов далі, поза межі власне світу підлітків. на жаль, не завжди це виходить.

[pocketfull-of.livejournal.com]

Хм, про клас - загрузилася. В "Параноїд Парку" хлопець точно тусується з blue collar workers або геть неприкаяними, а "Слона" давно дивилася, пам'ятаю тільки ту школу обшарпану. Так що цілком можу й помилятися.

мені б хотілося, щоб Ван Сент йшов далі, поза межі власне світу підлітків. на жаль, не завжди це виходить.
Зате за типажем героя стовідсотково упізнаваний - колись в непідписаній купі короткометражок кого з режисерів за стилістикою вгадувала, кого ще за чим, а Ван Сента - за трепетним підлітком :)

[no-orpheus.livejournal.com]

це точно ;)

[svitanka.livejournal.com]

про пальмові гілки знала. І де тепер ваш Стрембицький? Це я до того, що на чорнусі-порнусі і смакуванню так званих "реалій" можна отримати купу "гілок" від шокованого цивілізованого заходу, але художньої цінності такі твори студентів-режисерів не несуть, катарсису не сприяють, функції просвітницької не мають також. (Про те що в цих пальмових творах закони драматургії відсутні, як клас промовчим. Звісно так легко намонтувати брєдових кадрів, приправити те все гострою соціалкою - і вуаля - фільм, ніж марудитися з аристотелівськими засадами).

Про замилування діаспори такими фільмами, навіть не знаю що сказать. Бо емігранти, якраз, більше схильні ідеалізувати свою країну, аніж милуватися її втоптуванням в повне багно.

[pocketfull-of.livejournal.com]

Бо емігранти, якраз, більше схильні ідеалізувати свою країну, аніж милуватися її втоптуванням в повне багно.
Здається, такий же розкид, як серед решти населення: від, умовно, замилування писанкарством - до монологів, від яких мені хочеться стенути плечима й сказати "Я рада, що вам тут добре, але те, що ви говорите про Україну, більше каже про вас, ніж про неї".

[kiatlen.livejournal.com]

С авторами "Подорожних" даже общалась когда то.
а с твоим криком души полностью согласна.

[pocketfull-of.livejournal.com]

І як тобі автори?

[kiatlen.livejournal.com]

такое) как я люблю повторять, у всех есть внутренние миры. У всех они в равной степени скучные.
ты знаешь мое отношение к 99% современного украинского искусства и я не буду гадить здесь еще раз. вот.

[pocketfull-of.livejournal.com]

99% будь-якого мистецтва не становить цінності для вічності, незалежно від національної належності :)
(бтв, не пам'ятаю: ти Жадана не читала?)

[vseslava solovyova (from livejournal.com)]

прикро, але дійсно для багатьох (не тільки для емігрантів) реальність і "наше життя" бачаться саме в таких "неприкрашених" картинках, місто = непривітні роздовбані брєжнєвки-хрущовки. Щось подібне закидалося Кустуриці, типу Балкани в його фільмах наскрізь стереотипні: злидні, кримінал, руїни. Це може бути також певним протестом буржуазному/капіталістичному/комерційному зображенню.. Але ж у Кустуріци - це симпатично і весело! А тут? Я так зрозуміла, що до "технічної" сторони виконання в тебе не виникло притензій? тіки тематика розізлила?

[pocketfull-of.livejournal.com]

для багатьох (не тільки для емігрантів) реальність і "наше життя" бачаться саме в таких "неприкрашених" картинках, місто = непривітні роздовбані брєжнєвки-хрущовки
Ага, і доки ми з усіх приступних наративів вибиратимемо лише такі, доти й продовжуватимемо (ми і навколишні) сприймати наше життя/суспільство сприймаємо лише в таких тонах. Це замкнене коло, чим і лякає.
А в Кустуріци є й інші ідеологічні фейли, крім балканізму як нового орієнталізму.

Та, "технічна" сторона краща, ніж я би очікувала від студентських робіт.

[shulhatar.livejournal.com]

Так це, виходить, традиція?... Нам у 2008-му так само показували чотири, здається, короткометражки з життя гопоти і дрібних шахраїв та повнометражний "Імпорт-експорт" про те саме.

А з іншого боку - жесткач справді ефектніший (і навіть комерційно перспективніший), ніж об'єктивніший фільм на менш чорний сюжет. Bad news is good news, isn't it?

[pocketfull-of.livejournal.com]

Добором фільмів займається той же чоловік, тож можна сказати, що й традиція. (Від "Імпорт-експорт" мене, до речі, так не тіпало: там поза "подивіться, як у нас все фігово" була й універсальніша тема розпаду нормальної комунікації, однаково зла до всіх, незалежно від національної ідентичності).