Things to do in MA while young

[pocketfull_of]

Змінила назву жж: nonresident alien - мій юридичний і, ймовірно, екзистенційний статус на час писання дисертації.
*
На консультації для свіжоприбулих декан зі справ студентів дуже впевнено сказав: "Ми віримо, що студенти мають існувати й поза лабораторіями та бібліотеками. Ми віримо, що добре соціально адаптований [well-adjusted] студент - продуктивний студент", тож поки що нас соціально адаптують, влаштовуючи всякі екскурсії (від обходу Гарварду до pub crawl) - так мине цей тиждень, перш ніж всі поринуть в глибини стресу. На неминучості стресу наголошують всі. Розказують, куди звертатися за допомогою (найзворушливіше - список пасторів двох десятків конфесій, приписаних до Гарварду). Я сподіваюся, що чаша ця мене омине - врешті, на фейсбуку вже цитувала абсурдне з тієї ж консультації:
Консультант: Ви всі були найкращими в класі, тож не впадайте в стрес, якщо тут буде більша конкуренція, звертайтеся по психологічну допомогу...
Я, подумки: Ахаха, привіт, кумедна проблема, з якою я ніколи не зіткнуся :)
Ну але там побачимо. Щоправда, їхні ознаки стресу я вважаю нормальними елементами студентського життя ("Вам складно сконцентруватися на роботі й ви не уявляєте, як все встигнете? Ви відкладаєте початок роботи? Не маєте певності в якості роботи?" - й особистий бест "Тривожне відчуття, що щось пішло не так [A disquieting sense that something is very wrong]" - лузери, я так живу приблизно стільки, скільки себе пам"ятаю. Стрес виглядає не так. Стресу я боюся, непевності в якості своєї роботи - ні, бо в ній я ніколи не певна).
*
Гарвард - це як Гогвортс, але ще краще. Подібність посилює те, що в музеї природничих наук була якась гра про Гаррі Поттера, під ай-аєм досі висить підпис "Доббі", а під опудалом оленятка - "Патронус Снейпа":

А от в колекції метеликів, до якої доклався В.Набоков (на роздратування В.Набоковї, котра резонно вважала, що краще б він в той час писав Пніна), меморіальної таблички немає - а я чекала :( Врешті, музеї природознавства - це завжди музеї не природи, а історії думки, що засвідчують її витоки, як мітки від прищів - історію дорослішання: всі ці страшилки в банках і сотні пришпилених пташок, які документують еволюцію наших знань.

Завжди - та зворушлива віра, що, якщо випатрати іще когось, якщо навчитися відтворювати природу як живу, іще життєподібніше, й іще - то її можна схопити за бороду (там неймовірна виставка скляних квітів Леопольда й Рудольфа Бляшок): хоча це, звісно, лише поверхня. І є якась іронія в розміщенні найновіших досягнень науки в одному ряді з опудалками Дарвіна, чи сучасної етнографії - зі смертоносною етнографією іспанців в Латинській Америці: вказує на відносність досягнень :)
Безумно розчулив короткий і лютий масачусетський дощ за вікном тихої кімнати з запилюченими скелетами динозаврів. І картинка: дитина спить собі на лавочці, а її мама захоплено дивиться (розрахований на дітей) фільм про еволюцію.
А в крамничці сувенірів є блокнот з переробленого слонячого гівна і льодяники, в яких комахи, як в бурштині:

А це просто смішне лінгвістичне: тяжко, мабуть, бути дослідником майянської лінгвістики:

*
В гуртожитку мені дуже подобається, прямо на диво!
Тема нашого поверху - супергерої, тож двері оформлено так (голова поверху обіцяє замінити, якщо комусь його супергерой не подобається):

Моя кімнаточка:

Страхітлива ванна (одна на два поверхи):

Кухонька (є ще тостер, мікрохвильовка і плита, які на фото не видно). На свою їжу треба клеїти наліпки з іменем, а то вирішать, що це - терористична сибірська виразка, й викинуть.

Загальна вітальня поверху (з неї є вікно в кухню, тож можна стежити за своєю їжею просто з дивану):

Лавочки з квітучою дикою шипшиною перед входом:

*
Про культурне розмаїття: на моєму поверсі - 30 людей з 16 країн. Вночі в сусідній кімнаті хтось тихо співає китайською (а в іншу стіну мені хтось стукає, здається, морзянкою, але я її не знаю, тож той сусід так і не знайде відгуку: тепер мені його жаль, хоча спочатку лякалася). Я в безмежному естетичному захваті від розмаїття навколо.
Сусідня тема - політкоректність. При онлайн-реєстрації в Гарварді про стать не питають, лише таке формулювання: "Please use the space below if you prefer to describe your gender". По-мойму, вони безмежно прекрасні у своєму визнанні свободи вибору ідентичності.
*
Поки що зворушує законодавство: скажімо, заборонено продавати алкогольні напої тим, хто може сп"яніти (бат хау? бат вай?). Також, обов"язково нагадують при університетській реєстрації, заборонено hazing: способи ініціації до студентських товариств, котрі ставлять під загрозу фізичне чи психічне здоров"я (перелік включає побиття батогом чи ціпком, таврування тощо) - з чого робимо висновок, що практика була (є?) дуже поширена, і в місцевих competitive overachievers багате життя, сповнене садо-мазо. (Мені поки що нічого такого не пропонували).

Comments

[natyak.livejournal.com]

:)
чекатиму подальших історій з Гогвортса Гарварда

[pocketfull-of.livejournal.com]

Сподіваюся, не обламаюся їх писати))))

[sapf0.livejournal.com]

ггг))дуже пізнавально)) особливо сподобалось про стрес і про супергероїв)) чекатиму наступних випусків;)

[pocketfull-of.livejournal.com]

У нас найкращий поверх в цьому плані! На першому якісь міста, чи що.
А їхня біганина довкола стресу викликає в мене стрес! ))

[o-m-i.livejournal.com]

шикарний пост)

[pocketfull-of.livejournal.com]

Спасибі!

[bedryk-is-dead.livejournal.com]

Грифіндор? ;))))

[pocketfull-of.livejournal.com]

Здається, в цей конкретний Гогвортс нічого, крім Рейвенклову, не завезли :)

[bedryk-is-dead.livejournal.com]

ех, не та Могилянка, не той Гогвордс :((((

[pocketfull-of.livejournal.com]

Та ну, Рейвенклов рулить! )))

[bedryk-is-dead.livejournal.com]

ок, тоді щасти Тобі в Рейвенклові :))

[odaliska-d.livejournal.com]

Привіт, Ларославо Стріхо! :)

[pocketfull-of.livejournal.com]

Очєпятку вже виправила, але мені й так подобалося :) Майже як Лара Крофт!

[odaliska-d.livejournal.com]

та прикольно, тим більше, тема поверху супергерої :))

[kiatlen.livejournal.com]

о) ты таки добралась) комната ниче так, у нас в хостеле тоже надо было писать свое имя на еде. А если ты хочешь ей делиться - можно было написать "eat me"
таким образом мой компаньйон не умер с голоду. А разговоры о стрессе вызывают стресс %)

[pocketfull-of.livejournal.com]

Ого, і знаходилися щедрі й милосердні люди, готові ділитися своєю їжею? Чи то ті, кому вже час було їхати, а запаси лишалися?

[kiatlen.livejournal.com]

думаю большинство все же тех, кто съежжал.
;)

[trill-i-poot.livejournal.com]

пост прекрасний, я жду подальших продовжень))

[pocketfull-of.livejournal.com]

Спасибі, сподіваюся, продовження будуть! На день народження от, якщо прогнози погоди праві, звітуватимуся про ураган))))

[trill-i-poot.livejournal.com]

давай-давай!
потім книжку напишеш!

[pocketfull-of.livejournal.com]

І стану як Ліна Костенко))))))))))

[trill-i-poot.livejournal.com]

це мені й про тебе тоді стіхі саркастічєскі треба буде писать?

[pocketfull-of.livejournal.com]

Ага, тіки довші за знайомством! :-Р

[dziga-ya.livejournal.com]

мені про стрес завжди все перебільшеним здається, хоча у нас багато докторантів випадають з життя на декілька місяців, лікуються... Я ж сприймаю стрес як невідємну частину життя, а від життя не лікуються))

[pocketfull-of.livejournal.com]

От-от, мені теж здається, що це - проблема вимог)) Мені здається, якісь там дискомфорти, зокрема й психологічні, просто вмонтовані в систему - а тут, здається, постійний погідний настрій таки вважається невід"ємною ознакою психічного здоров"я. Ну, але подивимось, якої я заспіваю під кінець семестру.