(no subject)

[pocketfull_of]

Зимові міграції слів: вони втікають. Зникає структура, без слів почуваюся безпорадною, я розчарована у своїх текстах, навколишні розчаровані у мені, хоч стисни монету в зубах і не відкривай більше рота.

***

Подарували отаку іграшечку: клік.

***

Стаю нестерпною, тисну на навколишніх, навіть коли розумію, що переграю, продовжую тиснути - ну-вони-ж-поводяться-як-останні-придурки. Якось не замислююся над тим, що це, власне, моя суб'єктивна думка і їхнє право.

***

Найстрашніше кіно, яке я бачила - це мультик про те, як грають у шахи двоє: один вчився з дитинства, у нього мозолі на пальцях, а в другого просто вселився дух знаменитого шахіста.
Десь так воно і є - я можу аналізувати звукопис і знаю, з чим їдять герменевтичний аналіз, проте вище власної потилиці все одно не підскочиш.
А сіль у чому? Не знаю, десь тут мало бути смішно.

Comments

[inert-introvert.livejournal.com]

Ну, по цьому посту, принаймні, ніяк не скажеш про втрату лінгвістичної вишуканості :)

[pocketfull-of.livejournal.com]

А більшість узагалі пише краще, ніж говорить :)

[umzarazum.livejournal.com]

There is a time for everything, як казав один кіногерой з безумно старого фільму. Time to love, and time to hate. Time to kill, and time to heal. Сам кіногерой при цьому сидів у ванній абсолютно голий, і тримав на руках велетенського пітона. Мене в дитинстві так вразила ця еротична сцена, що я й досі пригадую її у найдрібніших деталях.

Так само є свій час на те, шоб мовчати. Інколи ми маємо потребу писати, а інколи - читати. Вдох - видох.

Не переймайся, it's OK.

[pocketfull-of.livejournal.com]

Спасибі тобі величезне. Справді типу помогло. Спасибі.

[mr-sweetie.livejournal.com]

Щось не смішно. Ця зима і ця сесія -- як якийсь індикатор, кожен артикулює власні глюковини. Хочу тебе спілкувати :)

[pocketfull-of.livejournal.com]

За спілкування. Давай в середу по обіді/увечері?