(no subject)

[pocketfull_of]

Вернулася з походу; втім, слово "похід" передбачає переміщення у горизонтальній площині, а ми через спеку одразу стали і так до кінця і стояли намертво, кволо мріючи заснувати над Десною культурний осередок на кшталт салону Гертруди Стайн - врешті, до Чернігова з Києва ближче, ніж від Нью-Йорка до Парижа. Крім того, стояти на одному місці довго - це завжди цікавий досвід: вивчати звуки, щонайдрібнішу топографію місця, яке не є, попри те, домом (в походах на це зазвичай не стає часу, проте цього разу вдалося).
А отже: мало людей, багато хижих птахів. Над річкою імла, як на голандських морських пейзажах, - через неї береги стають схожі на погано намальовану декорацію (чіткий перший план, а другий і третій вже геть умовні). Отам - мурашині стежки, а на тому кущі мурахи випасають корівок-тлю. Серед поля стирчать поіржавілі знаки з перекресленими якорями - заборона швартувати човни - нагадування про часи, коли ще було регулярне водне сполучення Чернігів-Київ (оскільки я бачу Десну лише в сонячний позачасовий клапоть серпня, свідчення її розтягненості у часі зворушують чи не до сліз).
Про існування цивілізації нагадує лише білоруське радіо. Коли десною пропливає якась колода, то це сенсація на цілий день, тато вихоплює двохсотлітню підзорну трубу, всі по черзі дивляться на плавучу дровеняку і обговорюють. А якось пропливла байдарка з двома парасольками замість вітрил! :)

А про прочитане до походу відзвітуюся якось потім.
83) "Nabokov. Dwa oblicza", Brian Boyd
Скорочений переклад найгрунтовнішої біографії Набокова. Повну версію поки не читала, хоча, мабуть, доведеться - здається, через скорочення частина епізодів перетворюються на майже невчитну скоромовку.
Кумедні епізоди:
* потрапивши до Греції під час втечі з Росії, батько Набокова розмовляв з офіціантами і покоївками в готелі старогрецькою (мені здається, ця зворушлива деталь багато свідчить про добу - чи бодай могла б у худ.тексті).
* про англійську вимову Набокова дуже багато говорить те, що добрим фонетичним відповідником фрази "я люблю вас" він вважав "yellow blue vase" (здається, "yellow blue tibia" у "Speak, Memory"?).

84) "Иосиф Бродский", Лев Лосев [серія ЖЗЛ]
Чудова біографія пера друга Бродського - часом разюче апологетична, проте дуже послідовно залучено саме те, що, на думку біографа, вплинуло на творчість Бродського, і, власне, дуже цікаві аналізи його текстів. Я люблю Бродського (очевидно, доки вдається забути його вірш про Україну), але не можу його аналізувати, сприймаю якось на слух, ритм і окремі уламки фраз - а тут запропоновано цілісну картинку. Цікаво тепер перечитати вірші в цьому контексті.

85) "Мы здесь иммигранты", Мануэла Гретковская
86) "Парижское таро", Мануэла Гретковская
Гретковська - це така польська Забужко, тільки адекватніша (хоча й пропорційно простіша); люблю її, заспокоює. "Мы здесь иммигранты" - wish-fulfillment fantasy більшості бродячих гуманітаріїв про навчання в Парижі, химерних людей навколо, давні єресі, приємну умовність буття. Іще, очевидно, трохи є про нац.ідентичність і нац-визвольну боротьбу, і це цікаво порівнювати з Забужко - для Гретковської це вже не космогонічна боротьба, котра поза і понад щоденним життям як щось незрівнянно більше, а підкреслено побутовий вибір. Скажімо (с.70-73 АСТ-івського видання), описує, як малювали в гуртожитку плакати під час забастовок: фарби скінчилися, попросили сусідів приносити, що є - і їм принесли купу тюбиків губної помади, котру на той час дістати було ой нелегко. І ця відмова від дорогих, побутово важливих речей, в принципі, значить не менше, ніж слова про боротьбу добра зі злом, угу.
Натомість "Парижское таро" - силувані спроби написати шось таке філософське (ТМ), себто повне гівно, склеєне із гарненьких і загадкових, проте насправді позбавлених сенсу фрах на кшталт "Все життя - як цитата з Достоєвського".

87) "Бюст Бернини", Йен Пирс
У Пірса мені дуже сподобався "Перст указующий" - забавний детектив в антуражі ренесансної Англії, чотири непоєднувані погляди на події. "Бюст Берніні" - це, у порівнянні, "труба пониже да дым пожиже": входить до серії детективів про викрадення і підробки витворів мистецтва, які розслідують британський мистецтвознавець і італійка-співробітник мистецької поліції (наче щось таке справді існує). Якби не застрягла в поході з невеликою кілкістю книжок, читати не стала б.

88) "Глибокий мул. Хроніка Натана Гановера"
"Дух і літера" видали, з коментарями Н.Яковенко. Хроніка єврейстких погромів часів повстання Хмельницького, писана майже очевидцем. Очевидно, фактографічна цінність сумнівна, як у всіх літописів - зате людям, які трошки більше в темі, аніж я, має бути цікаво, як конструюється образ ідеального юдея + як події стилізуються під біблійні, в контексті есхатологічних очікувань.
Російський переклад є онлайн: 1, 2.

89) "Swann's Way", Marcel Proust [том 1]
Про особливості стилю, вибудовування оповіді як каскаду спогадів, де один флешбек відштовхується від іншого через якісь призабуті сенсорні відчуття - спогад у спогаді у спогаді - можна прочитати хоч би й на вікіпедії, але те, що про Пруста пишуть, в середньому створює йому репутацію невчитного герметичного письменника, а це геть не так! Пруст - це не лише його місце у розвитку красного письменства і не лише суто академічне задоволення; це ще й дуже скептичний, дуже тверезий чоловік, котрий не має сумнівів щодо людей, розглядає своїх героїв під лупою, суєтних, жорстоких від байдужості, наївних; і тим важливішим видається, що, попри всі вади, вони здатні на милосердя, чи прояви таланту, чи ще щось таке. Страшненьке читво, але відірватися неможливо.
Я читаю у старому англійському перекладі Скотта Монкріфа (C. K. Scott Moncrieff) - почасти тому, що це було найдешевше (Wordworth Editions увібгали всі 7 томів у 2 цеглини, якими можна якщо й не вбити, то бодай тяжко скалічити), але почасти й тому, що такого прекрасного англійського синтаксису давно не бачила. Нє, правда, він настільки гарний, що, якби могла, то носила б завжди з собою в кишені. Взагалі, люблю англійську тієї доби - пізніше у неї з"являються інші зваби, проте вона об"єктивно стає менш цікавою. Щоправда, щодо точності перекладу є певні сумніви: скажімо, вже назву перекладено як "Remembrance of Things Past", і коли Пруст заперечив, що "A la recherche du temps perdu" значить зовсім не це, то перекладач знайшовсі: "My knowledge of French - as you have shown me, with regard to the titles - is too imperfect, too stunned a growth for me to weave from it the chaplet that I would fain offer you" :)

Comments

[shulhatar.livejournal.com]

Аналогічно. Тільки у мене це був перший рік магістратури. І теж не дочитав.
А що вам Диса викладала? Відьом, чи що інше?

[sakal-ievgeniia.livejournal.com]

:)) ти певно визначний історик? Здається, Толочко любив ваш курс)
Диса викладала нам ВСЬО: відьом, повсякдення, ренесанс та просвітництво, та просвітництво для тих, кому одного курсу видалося замало, ну для таких, як я :)

[shulhatar.livejournal.com]

Невизначний. От допишу дисер - і стану страшно визначним )).
Пощастило вам з Дисою. Я закінчив до того, як вона почала викладати, так що чув її тільки на презентації книжки.