(no subject)

[pocketfull_of]

Про похмурий англійський романтизм(ТМ) звітуватимусь на тому тижні, після семінару, натомість поки - про книжечку, яка безумно потішила.

5) "The No. 1 Ladies' Detective Agency" Alexander McCall Smith

Радили як детектив: про африканку, котра після смерті свого батька продає його стада худоби і на отримані гроші відкриває перше у Ботсвані жіноче детективне агентство. Реклама була неправильна: насправді, це радше цілком собі мейнстрім - про побут, смачну їжу, неквапкий плин життя, любов, порожні пейзажі, старі машини, іще раз про смачну їжу.

При цьому кілька штук виділяють із загальної маси іронічних детективів/мейнстрімів про жінок:

1. Захопливий текст найлегше написати про героя у момент вибору і сум"яття; втрата любові цікавіша, ніж її тривання ("про щасливих людей виходить дуже нудне кіно" - Джосс Ведон). Натомість у "No. 1 Ladies' Detective Agency" усі очевидні драматичні моменти (екзистенційні пошуки, смерті, шлюби, народження) винесено за кадр, за дужки, про них говориться хіба побіжно і дуже спокійно. Це книжка про людей, яким нічого шукати - вони вже на своєму місці, і дуже люблять своє місце, свою роботу, своїх близьких, свою Африку, її нескінченні порожні рівнини і порожнє небо, пил, її смак і запах. Один із героїв думає, помираючи: "Тільки одне мені прикро: що я полишу Африку, коли помру. [...] Коли я помру, мені бракуватиме запаху Африки, бо, кажуть, там, куди потрапляєш після смерті, немає ані запаху, ані смаку". І то не любов туриста, котрий бачить гарні фотографії з National Geographic - Африка з роману жаскувата; проте все одно варта того, щоб її любити.

2. Воно дуже майстерно вибудуване композиційно. Окремі розділи є майже самодостатніми оповіданнями, дуже простенькими, майже подібними до всяких постфольклорних биличок у повторюваності і простоті фабул і висновків - і ця простота (як і стилістична простота, з якою також не все просто) легко може ввести в оману. Але є ще й другий рівень - дрібні рефрени, такі постійні сюжетні внутрішні рими - якийсь мотив, вперше з"явившись як прислів"я чи сюжетний глухий кут (справа, за яку героїня відмовилась взятись), продовжує зринати знову і знову - як деталі біографії головних героїв, як кульмінація тексту, як спогади епізодичних героїв, інформація вислизає, як спогад про сон, навіюючи легку тривогу. Круто.

3. Іще - мені дико подобається, як виписано головну героїню. Особливо на тлі Забужки - "No.1 Ladies' Detective Agency" добрий приклад того, як насправді робиться феміністичне читво. Скажімо, головна героїня - traditionally built, про це періодично згадують. При цьому вона приваблива. При цьому її життя ще й не детерміноване стосунками. І гендерний реверс маскультового тропу: не ексцентричний геній-чоловік, при якому розважлива жінка, вимушена стежити, аби його на поворотах не сильно заносило - а рівно навпаки.


Загалом, 5 із 5, дуже сподобалось.

Трейлер до екранізації (ВВС, НВО, 2008)

Comments

[ket-norber.livejournal.com]

О0))) мені подобається як McHall пише))) є якийсь специфічна швидкість розвитку оповіді))) я, правда, читала його книжечку про Единбург і його мешканців (44 Scotland Street) і воно було якесь невимовно миле)))

пропоную чесний обмін;)

[ket-norber.livejournal.com]

McCall тобто - руки-крюкі(((

[pocketfull-of.livejournal.com]

Вау, а воно в тебе паперове? Я всіма лапами за чесний обмін - МакКолл має йти в маси!
А 44 Scotland Street також маскується під детектив - чи вже чесний мейнстрим?

[dziga-ya.livejournal.com]

пішла шукати серіал)

[pocketfull-of.livejournal.com]

І це абсолютно правильне рішення :) Свого часу я його скачувала з рутрекеру.