![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
"Кораліна" (2009)
Oct. 6th, 2009 01:50 amВ рамках проекту "Подивитися все, що претендуватиме цього року на Оскара" подивилася "Кораліну" (режисер і автор адаптації роману до сценарію - Генрі Селік).
Я дуже люблю книжку, за якою зроблено цей мультик. Як і всі дитячі книжки Геймана, це - така повістина про тріумф справжнього життя(ТМ), де фантастичний антураж слугує лише для відтінення буденних чудес.
Воно про дівчинку, родина якої оселяється у готичному будинку. Батьки дівчинки не приділяють їй достатньої уваги і не вміють готувати. Сусіди - російський емігрант-алкоголік, який (невдало) дресирує білих мишей, і дві старі акторки, котрі живуть спогадами про минулу славу, а ще роблять зі своїх песиків опудала, коли ті помирають. Втім, у готичному будинку, як то кожному готичному будинку пристало, є потайні двері - які ведуть до іншого виміру, в якому батьки дівчинки з нею увесь час панькаються, смачно готуються, у сусіда успішний цирк, старі акторки досі виступають... але замість очей у них усіх - гудзики. І дівчинка може лишитися з ними назавжди, бо ж там так класно - але тоді їй також замість очей пришиють гудзики і висмокчуть їй душу.
Звісно, всі ці милі серцю глюковини лишилися і в екранізації - до того ж, я дуже люблю техніку stop-motion, у ній все виглядає просто казково - але подивилася у вкрай невдалий час. Прикол в тому, що "Кораліна"-книга подобалася мені зокрема тим, що це - дуже дівчача історія. Героїня влипає в пригоди, сама викручується, рятує себе і всіх. Натомість в екранізації з"являється ще й герой-хлопчик, котрий рятує її. Шозанах, думаю я. Про дівчинку, котру рятує прекрасний принц, я можу почитати де завгодно й коли завгодно. Натомість вкрай рідко трапляються історії, де дівчинка дає собі раду, і дуже прикро, коли навіть їх перетворюють на традиційнішу історію.
Може, в якийсь інший час я на то зреагувала б спокійніше, але зараз, коли з новин у зв"язку зі справою Поланскі дізнаємось багато несмішного, я на всі такі теми реагую украй нервово і контаміную естетичну оцінку етичними критеріями.
А книжка, за якою мультик зроблено, справді прекрасна.
Я дуже люблю книжку, за якою зроблено цей мультик. Як і всі дитячі книжки Геймана, це - така повістина про тріумф справжнього життя(ТМ), де фантастичний антураж слугує лише для відтінення буденних чудес.
Воно про дівчинку, родина якої оселяється у готичному будинку. Батьки дівчинки не приділяють їй достатньої уваги і не вміють готувати. Сусіди - російський емігрант-алкоголік, який (невдало) дресирує білих мишей, і дві старі акторки, котрі живуть спогадами про минулу славу, а ще роблять зі своїх песиків опудала, коли ті помирають. Втім, у готичному будинку, як то кожному готичному будинку пристало, є потайні двері - які ведуть до іншого виміру, в якому батьки дівчинки з нею увесь час панькаються, смачно готуються, у сусіда успішний цирк, старі акторки досі виступають... але замість очей у них усіх - гудзики. І дівчинка може лишитися з ними назавжди, бо ж там так класно - але тоді їй також замість очей пришиють гудзики і висмокчуть їй душу.
Звісно, всі ці милі серцю глюковини лишилися і в екранізації - до того ж, я дуже люблю техніку stop-motion, у ній все виглядає просто казково - але подивилася у вкрай невдалий час. Прикол в тому, що "Кораліна"-книга подобалася мені зокрема тим, що це - дуже дівчача історія. Героїня влипає в пригоди, сама викручується, рятує себе і всіх. Натомість в екранізації з"являється ще й герой-хлопчик, котрий рятує її. Шозанах, думаю я. Про дівчинку, котру рятує прекрасний принц, я можу почитати де завгодно й коли завгодно. Натомість вкрай рідко трапляються історії, де дівчинка дає собі раду, і дуже прикро, коли навіть їх перетворюють на традиційнішу історію.
Може, в якийсь інший час я на то зреагувала б спокійніше, але зараз, коли з новин у зв"язку зі справою Поланскі дізнаємось багато несмішного, я на всі такі теми реагую украй нервово і контаміную естетичну оцінку етичними критеріями.
А книжка, за якою мультик зроблено, справді прекрасна.
