![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pocketfull_ofІнколи здавалося, що минулий рік - як мулка ріка, не перебрести, всяка фігня піднімається з дна, торкається плавцями босих пальців, і часом здається, що того, що під водою, більше, ніж того, що дістанеться на той бік.
Попри це, рік був, поза сумнівами, чудовий - безперечно, не в нинішньому десемантизованому, вичовганому значенні цього слова, а в тому давньому, крізь благенькі шви буденності якого прозирає нелюдське жаске божественне, диво-бо завжди монструозне (а кожен янгол жаский(ТМ)).
Коли намагатися підбивати підсумки і виловити з-під тої води хоч щось, першим згадується те, що болить. Крім того, мартирологічна версія історії - це те, з чим ми росли, вона зручна і затишна, як розношені домашні капці. Але якщо думати про рік тільки в термінах втрат - то ми програли, а це вже, врешті, й неповага до тих, хто віддав усе. Отже, намагаюся виловити ті моменти, коли люди раптом робили щось таке, від чого було стільки до них любові й розчулення, що аж тяжко дихати. І вам раджу, в кожного цей список свій.
Радіснішого і спокійнішого нам усім року наступного.
Дрібне сьогоднішнє розчулення: піднімаюся ескалатором на м.Золоті Ворота, переді мною їдуть якийсь чоловік з донькою, може, семирічною. Батько раптом починає їй співати гімн, негучно, дуже фальшиво, але натхненно - не показушно, а от просто так, бо душа співає. Так піднімався і співав, ішов і співав. Дуже милі вони були.
Мої особисті дрібні підсумки минулого року: здала кандмінімум, добрала дисертаційну комісію і представила проспект дисертації, відвикладала два курси, написала чотири статті в ЛітАкцент, взяла участь у НаНо, побувала в Італії, вперше сама знімала житло і успішно годувала себе, прочитала 160 книжок. Наступного року збираюся працювати над тим, щоб бути радіснішою, більше подорожувати і більше писати (й зокрема таки знову спробувати написати книжечку). Якось так.
Попри це, рік був, поза сумнівами, чудовий - безперечно, не в нинішньому десемантизованому, вичовганому значенні цього слова, а в тому давньому, крізь благенькі шви буденності якого прозирає нелюдське жаске божественне, диво-бо завжди монструозне (а кожен янгол жаский(ТМ)).
Коли намагатися підбивати підсумки і виловити з-під тої води хоч щось, першим згадується те, що болить. Крім того, мартирологічна версія історії - це те, з чим ми росли, вона зручна і затишна, як розношені домашні капці. Але якщо думати про рік тільки в термінах втрат - то ми програли, а це вже, врешті, й неповага до тих, хто віддав усе. Отже, намагаюся виловити ті моменти, коли люди раптом робили щось таке, від чого було стільки до них любові й розчулення, що аж тяжко дихати. І вам раджу, в кожного цей список свій.
Радіснішого і спокійнішого нам усім року наступного.
Дрібне сьогоднішнє розчулення: піднімаюся ескалатором на м.Золоті Ворота, переді мною їдуть якийсь чоловік з донькою, може, семирічною. Батько раптом починає їй співати гімн, негучно, дуже фальшиво, але натхненно - не показушно, а от просто так, бо душа співає. Так піднімався і співав, ішов і співав. Дуже милі вони були.
Мої особисті дрібні підсумки минулого року: здала кандмінімум, добрала дисертаційну комісію і представила проспект дисертації, відвикладала два курси, написала чотири статті в ЛітАкцент, взяла участь у НаНо, побувала в Італії, вперше сама знімала житло і успішно годувала себе, прочитала 160 книжок. Наступного року збираюся працювати над тим, щоб бути радіснішою, більше подорожувати і більше писати (й зокрема таки знову спробувати написати книжечку). Якось так.
