![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pocketfull_ofЯ періодично дивлюся кіно, але звітуватися ліньки, та й часу нема, доки щось до печінок не уїсть. "The Homesman" таки уїв - зла була, що аж спати не могла. Тож поділюся з вами гризотами. Далі спойлери, хто не хоче читати спойлерів, дивіться на красивий постер:
The Homesman (2014)
Режисер: Tommy Lee Jones
Актори: Tommy Lee Jones, Hilary Swank
Трейлер
Продюсери раптом зрозуміли, що жінки - це тільки 30% ролей зі словами у фільмах, але аж 50% авдиторії, яку наче втрачати не хочеться. От і намагаються цю авдиторію втримати - брехнею, якщо на інше уяви не вистачає. Погляньте на постер до фільму. Погляньте на трейлер. Постер і трейлер описують фільм, який я хочу подивитися: про жінок на тих сторінках історії, що стереотипно з жінками не асоціюються; про жінок, які рятують себе самі; про жінок, які виявляються сміливіші й сильніші, ніж вони доти могли підозрювати. Той же - цікавий мені - фільм описує й синопсис, скажімо, на imdb: "Вільнодумна Мері Бі Кадді береться довезти через прерії до безпеки трьох жінок, що збожеволіли від тяжкого життя на дикому заході, й вербує собі на допомогу бродягу Джорджа Бріґґза" (зауважте, хто тут суб'єкт у називному відмінку, а хто - об'єкт у знахідному). На постері саме Кадді на першому плані. Трейлер починається з того, що герой Томмі Лі Джонса питає, чи знає його співрозмовниця, хто така Мері Бі Кадді - що натякає на гідний жанр змалювання біографії героя через билички й небилички.
А коли ви витратили свої кровні дев'ять баксів на квиток на фільм і вже пізно щось міняти, виявляється, що насправді фільм належить до безславного жанру "Місце жінки - в холодильнику". Якщо ви бачили, скажімо, більше десяти рендомно вибраних фільмів, то вам майже напевно траплялося і щось із цього жанру, заснованого на глибокій певності, що в жінки своєї історії, саморозвитку й сюжету бути не може, бо єдине її завдання - підштовхнути до дій (і власної історії, і саморозвитку) чоловіка, причому хай вона краще до цього штовхає своєю смертю, щоб з нею потім, боже збав, не довелося взаємодіяти, тому що ewww, girls cooties. Ну, почнімо з мультиків, дівчатка змалку мають знати своє місце (на кухні в холодильнику) - згадаймо, наприклад, "Up". Я певна, ви можете продовжити список.
Перші хвилин 15 я ще намагалася вірити, що емпіричний фільм, який я дивлюся, збігається з тим, чим він прикидався у трейлері. Головна героїня - справді дуже класна, і грає її красівенна Гіларі Свонк - намагається знайти собі нареченого, і найближчий кандидат виписаний як повний мудак. Коли він їй відмовляє (у найбільш мудацький спосіб), вона вписується у цю авантюру з доставкою божевільних жінок до цивілізації. Ок, думаю собі я, супер! Вона долатиме патріархальні стереотипи про те, що шлюб - єдина доступна їй пригода! Вона рятуватиметься від небезпек! Вона долатиме випробування! Потім вона рятує від вірної смерті - й вербує собі на підмогу - іще одного мудака, справді мудака, грабіжника і покидька (якого, на жаль, грає сценарист і режисер фільму, що вже недобрий знак). Вона пропонує свою руку, серце й тіло ще й йому. Він їй відмовляє - на той же мудацький спосіб. Я ще намагаюся чіплятися за якісь надії на краще: може, він здолає своє мудацтво, а вона - патріархальні стереотипи? Може, в цьому сюжет? Коротше, доки я намагаюся вірити в краще, головна героїня вішається, і решта фільму - вже цілком про мудака. Я не маю нічого проти фільмів про мудаків, якщо вони чітко марковані як фільми про мудаків і ви можете свідомо вирішити, чи хочете ви саме в цей момент дивитися фільм про мудака! Але я проти фільмів, маркованих як фільми про класних жінок, які раптом виявляються фільмами про те, що місце жінки - в холодильнику. Особливо доти, доки фільмів, власне, про жінок майже немає. Депресивний факт року: якщо ви вже подивилися "Голодні ігри" і "Гравітацію", то все, можете відпочивати до наступного року - ви вже подивилися *ВСІ* блокбастери року, де головна героїня жінка. Бо мудаки вважають, що жінка може ідентифікуватися з героєм-чоловіком, а чоловік із жінкою - ні, бо в жінки своєї історії не буває, ну й див. далі про холодильник.
Коротше, коли Гіларі Свонк, радості очей моїх, в кадрі не стає, я вже зосереджуюся на тих самих безумних жінках, яких везуть через прерії (одну з них грає та акторка, яка грала Еовін - ну, хоч якась радість). Одну з них ґвалтував чоловік, в однієї перемерли діти, в третьої іще якась біда. Більшість із нас здогадується, що різні люди реагують на різні травми по-різному; але сценарист, він же режисер, він же виконавець ролі головного мудака, схоже, не здогадується, що в жінок може бути особистість - яка може їх спонукати реагувати на різні речі по-різному. Тому всі жінки в абсолютно однаковому коматозі, мало схожому на будь-що в реальності. Не здогадується він і про довгу традицію медикалізації будь-якої жіночої поведінки, що не задовольняла чоловіка (у ХІХ ст., скажімо, впакувати дружину в психлікарню було дешевшим виходом, ніж розлучення; у ХХ ст. серед жертв лоботомії, наприклад, також значно більше жінок, аніж чоловіків). Себто в цьому міг бути цікавий бічний сюжет, але його нема.
Формально кажучи, фільм намагається деконструювати міф романтичного фронтиру, але не чіпає ані його расизму (вся романтика фронтиру тримається на факті геноциду індіанців - так от, давайте я краще не буду говорити, як виглядають індіанці в цьому фільмі - у Фенімора Купера сто років тому вони вже виглядали значно краще, ніж тут), ані його проблематичної маскулінності. Що ж він деконструює? Ну, раптом хтось уявляв ковбоїв чистенькими, то режисер вам нагадає, що були вони немиті й неписьменні - раптом цей факт для вас такий новий, що змусить закрити очі на натрутний расизм і сексизм?
*
Щоб двічі не вставати: це я одна така ніжна квітонька, чи комусь іще після Майдану "Голодні ігри" також стало тяжче дивитися? Оці їхніберкутівці космонавти, ну й увесь низовий протестний двіж цієї частини прямо як цвяхом по склу по нервах:(
The Homesman (2014)
Режисер: Tommy Lee Jones
Актори: Tommy Lee Jones, Hilary Swank
Трейлер
Продюсери раптом зрозуміли, що жінки - це тільки 30% ролей зі словами у фільмах, але аж 50% авдиторії, яку наче втрачати не хочеться. От і намагаються цю авдиторію втримати - брехнею, якщо на інше уяви не вистачає. Погляньте на постер до фільму. Погляньте на трейлер. Постер і трейлер описують фільм, який я хочу подивитися: про жінок на тих сторінках історії, що стереотипно з жінками не асоціюються; про жінок, які рятують себе самі; про жінок, які виявляються сміливіші й сильніші, ніж вони доти могли підозрювати. Той же - цікавий мені - фільм описує й синопсис, скажімо, на imdb: "Вільнодумна Мері Бі Кадді береться довезти через прерії до безпеки трьох жінок, що збожеволіли від тяжкого життя на дикому заході, й вербує собі на допомогу бродягу Джорджа Бріґґза" (зауважте, хто тут суб'єкт у називному відмінку, а хто - об'єкт у знахідному). На постері саме Кадді на першому плані. Трейлер починається з того, що герой Томмі Лі Джонса питає, чи знає його співрозмовниця, хто така Мері Бі Кадді - що натякає на гідний жанр змалювання біографії героя через билички й небилички.
А коли ви витратили свої кровні дев'ять баксів на квиток на фільм і вже пізно щось міняти, виявляється, що насправді фільм належить до безславного жанру "Місце жінки - в холодильнику". Якщо ви бачили, скажімо, більше десяти рендомно вибраних фільмів, то вам майже напевно траплялося і щось із цього жанру, заснованого на глибокій певності, що в жінки своєї історії, саморозвитку й сюжету бути не може, бо єдине її завдання - підштовхнути до дій (і власної історії, і саморозвитку) чоловіка, причому хай вона краще до цього штовхає своєю смертю, щоб з нею потім, боже збав, не довелося взаємодіяти, тому що ewww, girls cooties. Ну, почнімо з мультиків, дівчатка змалку мають знати своє місце (на кухні в холодильнику) - згадаймо, наприклад, "Up". Я певна, ви можете продовжити список.
Перші хвилин 15 я ще намагалася вірити, що емпіричний фільм, який я дивлюся, збігається з тим, чим він прикидався у трейлері. Головна героїня - справді дуже класна, і грає її красівенна Гіларі Свонк - намагається знайти собі нареченого, і найближчий кандидат виписаний як повний мудак. Коли він їй відмовляє (у найбільш мудацький спосіб), вона вписується у цю авантюру з доставкою божевільних жінок до цивілізації. Ок, думаю собі я, супер! Вона долатиме патріархальні стереотипи про те, що шлюб - єдина доступна їй пригода! Вона рятуватиметься від небезпек! Вона долатиме випробування! Потім вона рятує від вірної смерті - й вербує собі на підмогу - іще одного мудака, справді мудака, грабіжника і покидька (якого, на жаль, грає сценарист і режисер фільму, що вже недобрий знак). Вона пропонує свою руку, серце й тіло ще й йому. Він їй відмовляє - на той же мудацький спосіб. Я ще намагаюся чіплятися за якісь надії на краще: може, він здолає своє мудацтво, а вона - патріархальні стереотипи? Може, в цьому сюжет? Коротше, доки я намагаюся вірити в краще, головна героїня вішається, і решта фільму - вже цілком про мудака. Я не маю нічого проти фільмів про мудаків, якщо вони чітко марковані як фільми про мудаків і ви можете свідомо вирішити, чи хочете ви саме в цей момент дивитися фільм про мудака! Але я проти фільмів, маркованих як фільми про класних жінок, які раптом виявляються фільмами про те, що місце жінки - в холодильнику. Особливо доти, доки фільмів, власне, про жінок майже немає. Депресивний факт року: якщо ви вже подивилися "Голодні ігри" і "Гравітацію", то все, можете відпочивати до наступного року - ви вже подивилися *ВСІ* блокбастери року, де головна героїня жінка. Бо мудаки вважають, що жінка може ідентифікуватися з героєм-чоловіком, а чоловік із жінкою - ні, бо в жінки своєї історії не буває, ну й див. далі про холодильник.
Коротше, коли Гіларі Свонк, радості очей моїх, в кадрі не стає, я вже зосереджуюся на тих самих безумних жінках, яких везуть через прерії (одну з них грає та акторка, яка грала Еовін - ну, хоч якась радість). Одну з них ґвалтував чоловік, в однієї перемерли діти, в третьої іще якась біда. Більшість із нас здогадується, що різні люди реагують на різні травми по-різному; але сценарист, він же режисер, він же виконавець ролі головного мудака, схоже, не здогадується, що в жінок може бути особистість - яка може їх спонукати реагувати на різні речі по-різному. Тому всі жінки в абсолютно однаковому коматозі, мало схожому на будь-що в реальності. Не здогадується він і про довгу традицію медикалізації будь-якої жіночої поведінки, що не задовольняла чоловіка (у ХІХ ст., скажімо, впакувати дружину в психлікарню було дешевшим виходом, ніж розлучення; у ХХ ст. серед жертв лоботомії, наприклад, також значно більше жінок, аніж чоловіків). Себто в цьому міг бути цікавий бічний сюжет, але його нема.
Формально кажучи, фільм намагається деконструювати міф романтичного фронтиру, але не чіпає ані його расизму (вся романтика фронтиру тримається на факті геноциду індіанців - так от, давайте я краще не буду говорити, як виглядають індіанці в цьому фільмі - у Фенімора Купера сто років тому вони вже виглядали значно краще, ніж тут), ані його проблематичної маскулінності. Що ж він деконструює? Ну, раптом хтось уявляв ковбоїв чистенькими, то режисер вам нагадає, що були вони немиті й неписьменні - раптом цей факт для вас такий новий, що змусить закрити очі на натрутний расизм і сексизм?
*
Щоб двічі не вставати: це я одна така ніжна квітонька, чи комусь іще після Майдану "Голодні ігри" також стало тяжче дивитися? Оці їхні
