(no subject)
Oct. 23rd, 2014 08:05 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pocketfull_ofУ нас сьогодні виступала чудова молода білоруська поетка Вальжина Морт, говорила про переклад. Каже: фраза "Lost in translation" така сильна англійською - й не прижилася ніде інде - через ритм. Погляньте: дактиль+хорей, сам ритм випромінює авторитет. Такий же ритм: "Славься отєчєство, лост ін транслейшн". Чи, скажімо, Вітмен: "Out of the cradle endlessly rocking. Lost in translation endlessly rocking".
(До аудиторії заходить хлопчина, червоніючи, вибачається за запізнення. В нього в руках - яскраво-помаранчевий светр з чужого плеча. Інколи він підносить його до обличчя й нюхає.)
Поетів в усьому видно, хоча це й не поетичне читання, а розмова про переклад, записую за Морт якісь гарні уривки фраз, от, скажімо, вона про білорусів - "fetuses rocked by the movements of our country borders". Чи, скажімо, "Ми належимо до християнської традиції, а отже, до традиції перекладу. The urge to mistranslate is our cultural heritage."
(Хлопчина з чужим светром набирає повний прозорий винний келих золотих крекерів у формі рибок - такий рибний паноптикон.)
Морт: "Ми, представники менших традицій, інколи думаємо, що перш ніж зможемо писати про їжачків, мусимо спершу навчитися писати про метафізику. Я завжди заздрила спадкоємцям західної традиції, ціла їхня культура базована на рабстві і геноциді, і їм треба спершу пропрацювати те все, how exciting is that?" Швидко додає: "For an artist, I mean."
Частина Q&A, як завжди, відведена під фріків. Перекладачка іншої малознаної в англомовному світі літератури бідкається: видавці просто не хочуть справжньої поезії, вона от переклала на німецьку одного експериментального аграматичного поета зі своєї літератури, а їй сказали знайти редактора-нейтівспікера.
Морт підсумовує, що поетам, які пишуть білоруською, іще порівняно добре ведеться: мертва мова для мертвого жанру, майже містична гармонія форми.
Отакий чудовий був вечір.
(До аудиторії заходить хлопчина, червоніючи, вибачається за запізнення. В нього в руках - яскраво-помаранчевий светр з чужого плеча. Інколи він підносить його до обличчя й нюхає.)
Поетів в усьому видно, хоча це й не поетичне читання, а розмова про переклад, записую за Морт якісь гарні уривки фраз, от, скажімо, вона про білорусів - "fetuses rocked by the movements of our country borders". Чи, скажімо, "Ми належимо до християнської традиції, а отже, до традиції перекладу. The urge to mistranslate is our cultural heritage."
(Хлопчина з чужим светром набирає повний прозорий винний келих золотих крекерів у формі рибок - такий рибний паноптикон.)
Морт: "Ми, представники менших традицій, інколи думаємо, що перш ніж зможемо писати про їжачків, мусимо спершу навчитися писати про метафізику. Я завжди заздрила спадкоємцям західної традиції, ціла їхня культура базована на рабстві і геноциді, і їм треба спершу пропрацювати те все, how exciting is that?" Швидко додає: "For an artist, I mean."
Частина Q&A, як завжди, відведена під фріків. Перекладачка іншої малознаної в англомовному світі літератури бідкається: видавці просто не хочуть справжньої поезії, вона от переклала на німецьку одного експериментального аграматичного поета зі своєї літератури, а їй сказали знайти редактора-нейтівспікера.
Морт підсумовує, що поетам, які пишуть білоруською, іще порівняно добре ведеться: мертва мова для мертвого жанру, майже містична гармонія форми.
Отакий чудовий був вечір.
