Бостонський фестиваль морепродуктів
Sep. 29th, 2013 10:17 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pocketfull_ofПостановила була щотижня робити щось для душі (єдиний спосіб зберегти несерйозне ставлення до себе й подобу здорового глузду при нинішньому режимі), що успішно й виконую, тільки звітуватися не встигаю.
От вчора, скажімо, сходила на щорічний бостонський фестиваль морепродуктів.
Доки їхала туди, підслухала, як російською в автобусі лається старша пара: вони сіли не на ту лінію, й чоловік повідомляв дружині, що вона мудра жінка, але завжди неправа і він, попри п'ятдесят років подружнього життя, раптом несподівано чітко зрозумів, що вона йому геть не підходить. Ми вийшли на одній зупинці, вони - пересідати на зворотній напрямок, я - до морських гадів. На нас упав запах океану. Коли добираюся до таких районів Бостона, де океаном пахне не делікатно під дощ, як у Кембриджі, а запаморочливо й увесь час, щоразу собі обіцяю їздити туди частіше - й щоразу забуваю.
Я приїхала туди рано, відвідувачів, непричетних до індустрії, було геть мало, тож я напробувалася безкоштовно розмаїтих морських гадів, рибних чаудерів, "шотландських суші" (оті роли з лосося й сиру на фото). Вперше скуштувала устриці й сирі littlenecks (littleneck - це просто певний розмір банальних clam, але мені назва подобається й вони після устриць на фото) - смак як у себе зсередини, у солоних розлизаних ранок, з яких здираєш шкурку; і волокна, жуєш і розумієш, що воно живе. (Примітка: вегетаріанство я, безперечно, вважаю етичнішим вибором, але надто люблю білки тваринного походження.)
Просто щоб потрапити потім на дегустацію, подивилася майстерклас шефповарів, як розбирати голову monkfish, риби-ченця, глибоководного чудовиська, що виглядає так, ніби щойно виповзло з неприємних снів. Повари були з Іспанії й Чилі, говорили про sustainability (концепція неперекладна, як всі catchphrases - і саме поняття "catchphrase"). Казали, треба замовляти в ресторанах непопулярні види риб, щоб розвантажити популярні, чи непопулярні шматки рибини. От, скажімо, у США голови цих самих ченців викидають, хоча з них можна надоїти ще кіло протеїну: ченці повзають по дну і їдять молюсків, тож вважаються "лобстером для бідних", мають такий делікатний лобстерний присмак - особливо, як виявилося, в навару з голови. Якщо обдерти з неї шкіру, в риби майже людські очі.
Десь під цей майстерклас я раптом піймала відчуття, що світ маленький і щедрий. От я, українка, в товаристві друзів з Кореї і Сингапуру куняла на сонечку по той бік Атлантичного океану, підклавши під голову сумку, куплену в найобдертішому районі Марокко, слухала, як іспанський і чилійський повари вчать розбирати дуже глибоководну рибу, а ще радять смажити її в найкращій палестинській олії - а в Палестині я влітку була. Минулого разу це відчуття щедрості, крихітності і вразливості світу в мене було в Ірландії, в замку Бларні, де можна поцілувати камінь, який дарує риторичні таланти й популярність у дівчат (Черчіль його цілував). Переді мною карколомними сходами спускалася групка старших американців, жінка увесь час скаржилася. Врешті хтось із її друзів її перебив: "Слухай, Мері, ну ти ж не скаржилася, втікаючи зі Всесвітнього торгового центру, а поверхів там було більше". Мене це тоді приголомшило. Коротше, як то кажуть, всесвіт містить чорні діри, тьму галактик і нас, якийсь такий дзен.
Коли проходила кампус, щоб їхати на фестиваль, краєм ока побачила гучні танці грецького бакалаврського клубу; на зворотньому шляху бачила, як, натягнувши линву між двома деревами за кафедрою соціології, тренується канатоходець.
*
З фейсбуку:
Інколи навіть вікіпедія дарує прекрасні миті абсурду: після самогубства поета Амвросія Метлинського розтин йому проводив поет Степан Руданський. Напевно, всі поети перемивають кісточки суперникам, але не всі так буквально :)
*
Іван Вишенський чудовий :) "[Старослов'янська] є найплодоносніша з усіх мов і наймиліша богові, оскільки без поганських хитрощів та настанов, тобто без граматик, риторик, діалектик та інших марнославних підступностей, які містять у собі диявола" - наступному, хто знайде в мене якісь орфографічні помилки, я подивлюся в очі і так і відповім :)
От вчора, скажімо, сходила на щорічний бостонський фестиваль морепродуктів.
Доки їхала туди, підслухала, як російською в автобусі лається старша пара: вони сіли не на ту лінію, й чоловік повідомляв дружині, що вона мудра жінка, але завжди неправа і він, попри п'ятдесят років подружнього життя, раптом несподівано чітко зрозумів, що вона йому геть не підходить. Ми вийшли на одній зупинці, вони - пересідати на зворотній напрямок, я - до морських гадів. На нас упав запах океану. Коли добираюся до таких районів Бостона, де океаном пахне не делікатно під дощ, як у Кембриджі, а запаморочливо й увесь час, щоразу собі обіцяю їздити туди частіше - й щоразу забуваю.
Я приїхала туди рано, відвідувачів, непричетних до індустрії, було геть мало, тож я напробувалася безкоштовно розмаїтих морських гадів, рибних чаудерів, "шотландських суші" (оті роли з лосося й сиру на фото). Вперше скуштувала устриці й сирі littlenecks (littleneck - це просто певний розмір банальних clam, але мені назва подобається й вони після устриць на фото) - смак як у себе зсередини, у солоних розлизаних ранок, з яких здираєш шкурку; і волокна, жуєш і розумієш, що воно живе. (Примітка: вегетаріанство я, безперечно, вважаю етичнішим вибором, але надто люблю білки тваринного походження.)
Просто щоб потрапити потім на дегустацію, подивилася майстерклас шефповарів, як розбирати голову monkfish, риби-ченця, глибоководного чудовиська, що виглядає так, ніби щойно виповзло з неприємних снів. Повари були з Іспанії й Чилі, говорили про sustainability (концепція неперекладна, як всі catchphrases - і саме поняття "catchphrase"). Казали, треба замовляти в ресторанах непопулярні види риб, щоб розвантажити популярні, чи непопулярні шматки рибини. От, скажімо, у США голови цих самих ченців викидають, хоча з них можна надоїти ще кіло протеїну: ченці повзають по дну і їдять молюсків, тож вважаються "лобстером для бідних", мають такий делікатний лобстерний присмак - особливо, як виявилося, в навару з голови. Якщо обдерти з неї шкіру, в риби майже людські очі.
Десь під цей майстерклас я раптом піймала відчуття, що світ маленький і щедрий. От я, українка, в товаристві друзів з Кореї і Сингапуру куняла на сонечку по той бік Атлантичного океану, підклавши під голову сумку, куплену в найобдертішому районі Марокко, слухала, як іспанський і чилійський повари вчать розбирати дуже глибоководну рибу, а ще радять смажити її в найкращій палестинській олії - а в Палестині я влітку була. Минулого разу це відчуття щедрості, крихітності і вразливості світу в мене було в Ірландії, в замку Бларні, де можна поцілувати камінь, який дарує риторичні таланти й популярність у дівчат (Черчіль його цілував). Переді мною карколомними сходами спускалася групка старших американців, жінка увесь час скаржилася. Врешті хтось із її друзів її перебив: "Слухай, Мері, ну ти ж не скаржилася, втікаючи зі Всесвітнього торгового центру, а поверхів там було більше". Мене це тоді приголомшило. Коротше, як то кажуть, всесвіт містить чорні діри, тьму галактик і нас, якийсь такий дзен.
Коли проходила кампус, щоб їхати на фестиваль, краєм ока побачила гучні танці грецького бакалаврського клубу; на зворотньому шляху бачила, як, натягнувши линву між двома деревами за кафедрою соціології, тренується канатоходець.
*
З фейсбуку:
Інколи навіть вікіпедія дарує прекрасні миті абсурду: після самогубства поета Амвросія Метлинського розтин йому проводив поет Степан Руданський. Напевно, всі поети перемивають кісточки суперникам, але не всі так буквально :)
*
Іван Вишенський чудовий :) "[Старослов'янська] є найплодоносніша з усіх мов і наймиліша богові, оскільки без поганських хитрощів та настанов, тобто без граматик, риторик, діалектик та інших марнославних підступностей, які містять у собі диявола" - наступному, хто знайде в мене якісь орфографічні помилки, я подивлюся в очі і так і відповім :)
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2013-09-30 03:33 am (UTC)no subject
Date: 2013-09-30 09:25 am (UTC)А пара стареньких яка зворушлива!
Тепер я знаю, що відповідати про свої помилки))
no subject
Date: 2013-09-30 01:04 pm (UTC)Ще згадалася історія часів третього курсу (нам її розповідали викладачі та музейні працівники): Франкові снився страшний сон, в якому Драгоманов молотком лупить Івана Яковича по пальцях, щоб не писав більше. Це вразило наші юні мізки.
З Вишенського особливо люблю "гортанофілософ". Нічого й не додаси))
no subject
Date: 2013-09-30 08:11 pm (UTC)Мене завжди цей запах приголомшує, коли забрідаю десь в прибережні райони.
no subject
Date: 2013-09-30 08:11 pm (UTC)no subject
Date: 2013-09-30 08:12 pm (UTC)У Вишенського ще є "пустинолюбіє", слово-вичерпний опис мого улюбленого історичного персонажа Т.Е. Лоренса :)
no subject
Date: 2013-09-30 09:29 pm (UTC)Як добре мати розумних френдів. Прочитала трохи про Лоуренса Аравійського. Цікаво! Чи порадите глянути фільм 62го року?
no subject
Date: 2013-10-01 12:25 am (UTC)Фільм дуже люблю. Зображений там чувак лише почасти схожий на історичного ТЕЛ (якого люблю більше, ніж фільмового), але фільм блискучий!
no subject
Date: 2013-10-01 07:01 pm (UTC)no subject
Date: 2013-10-04 06:04 pm (UTC)no subject
Date: 2013-10-05 01:08 am (UTC)no subject
Date: 2013-10-05 01:08 am (UTC)no subject
Date: 2013-10-19 09:01 pm (UTC)