![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pocketfull_ofВчора сиділа на яскравому стільчику на старому подвір"ї Гарварду, пила каву зі Старбаксу, читала книжку (між іншим, провтикала за цим заняттям землетрус) і думала - "you don't get any more posh". Тим часом початково, три століття тому старе подвір"я було призначене для випасу худоби професорів. За контрактом, професорам досі виділяють окрайчик землі для худібки, але цим правом вже ніхто не користується. Щоправда, в 60-ті, коли звільнили одного професора теології, він, as a final fuck you gesture, пригнав на старе подвір"я свою корову.
Фото, очевидно, без корови, зате зі стільчиками:
Між іншим, мені дуже пощастило: не лише зі вступом, а й з часом народження, бо жінки почали отримувати повні гарвадські дипломи лише в 1999 р. (ні, це не помилка: справді за рік до другого тисячоліття). До того вони вчилися в коледжі Редкліф - гарвардському додатку для жінок, у котрому ввечері викладали гарвардські професори. Жінок почали пускати в гарвардські авдиторії лише з початком Другої світової, коли більшість хлопців пішли на війну; з часом їм почали видавати об"єднані дипломи Редкліф-Гарвард. Але повноцінні - ото лише в 1999 р. При тому, наскільки далі пішли американські феміністичні рухи, аніж українські, такі відмінності шокують (до порівняння: в Україні вже моя прабабуся була доктором наук).
Зате з інтеграцією етнічних меншин завжди було ок: ще в 17 ст., коли Гарвард був маленьким теологічним університетиком, що ледве спинався на ноги, туди запихнули чотирьох індіанців, щоб виховати з них добрих християн. Таким чином, Гарвард дуже пишається тим, що перший представник етнічних меншин випустився звідти ще у 1665 р. (А решта чотири втекли - тоді дипломи Гарварду ще не цінувалися так високо).
*
Крім Другої світової, котра посприяла інтеграції жіноцтва, Гарвард багато чим завдячує іще одній катастрофі: Титаніку. Скажімо, пам"ятаєте у фільмі літню пару, котра лишається у своїй каюті й гине? Це - цілком історичне подружжя Стросс: їхні сини потім зафундували один з гуртожитків (котрий, між іншим, останнім став допускати жінок).
А бібліотеку Вайденера зафундувала на честь сина мати хлопця, котрий втонув на Титаніку: уже був сів до шлюпки, аж згадав, що забув у каюті свої книжки - і тоді його бачили востаннє. Для її гранту було дві умови: що в бібліотеці перед його портретом щодня ставитимуть свіжі квіти (виконують досі), і що всіх студентів Гарварду вчитимуть плавати (вимогу скасували в 1990 р. після прийняття Americans with Disabilities Act).
*
Під час війни за незалежність Джордж Вашингтон розквартирував у нинішньому найстаршому приміщенні Гарварду (де зараз на першому поверсі офіс директорки Дрю Фауст, а вище - гуртожиток бакалаврів) солдатів, і познімав металеві дверні ручки, щоб переплавити на зброю. Після закінчення війни Гарвард подав у суд на свіжонезалежний уряд за крадені дверні ручки - і виграв. Це був перший у США позов проти уряду.
*
Раніше Гарвард накладав обмеження на навколишні контори щодо того, в якому архітектурному стилі їм слід зводити свої приміщення. Перепало навіть пожежниками. Ті тяжко зітхнули, по закамарках помели, зібрали собі гроші на архітектора й звели офіс в гарвардському стилі. ...а вже за 20 років Гарвард прямо перед ними збудував Центр Науки, стилізований під полароїд - настільки, що навіть конструктором записано його винахідника (до будівлі, очевидно, непричетного). Пожежники скрипнули зубами й запам"ятали. Тож, коли загорівся Анненберг Холл, котрий через дорогу від цієї пожежної частини, вони дууууже повііііільно добираааалися до нього 2 години.
На першому фото - Центр Науки, на другому - Анненберг Холл (будівля в правому кутку - пожежна частина, щоб оцінити відстань):
Трохи місцевого колориту на річці Чарлі:
*
Фауна і флора:
Бурундук мімікрує прямо під ногами!
Причмелена велетенська міль теж мімікрує (фото без руки і фото з рукою для порівняння розмірів):
...і це ви ще не бачили їхніх тарганів!
*
Нам кажуть: "Обходьте десятою дорогою статую Джона Гарварда, на неї туристи злітаються". Туристи люблять потриматися для фото за його черевика - вважається, що це гарантує вступ до Гарварду і/чи успішну кар"єру. А гарвардські бакалаври вважають необхідним для випуску ритуалом побігати по подвір"ю голим, зайнятися сексом в бібліотеці Вайденер і попісяти на цю саму статую Джона Гарварда, за яку тримаються туристи. Це робить ситуацію доволі драматичною.
(доки я пишу, навколо гуртожитку бігає хтось і горланить "God my Lord")
Фото, очевидно, без корови, зате зі стільчиками:
Між іншим, мені дуже пощастило: не лише зі вступом, а й з часом народження, бо жінки почали отримувати повні гарвадські дипломи лише в 1999 р. (ні, це не помилка: справді за рік до другого тисячоліття). До того вони вчилися в коледжі Редкліф - гарвардському додатку для жінок, у котрому ввечері викладали гарвардські професори. Жінок почали пускати в гарвардські авдиторії лише з початком Другої світової, коли більшість хлопців пішли на війну; з часом їм почали видавати об"єднані дипломи Редкліф-Гарвард. Але повноцінні - ото лише в 1999 р. При тому, наскільки далі пішли американські феміністичні рухи, аніж українські, такі відмінності шокують (до порівняння: в Україні вже моя прабабуся була доктором наук).
Зате з інтеграцією етнічних меншин завжди було ок: ще в 17 ст., коли Гарвард був маленьким теологічним університетиком, що ледве спинався на ноги, туди запихнули чотирьох індіанців, щоб виховати з них добрих християн. Таким чином, Гарвард дуже пишається тим, що перший представник етнічних меншин випустився звідти ще у 1665 р. (А решта чотири втекли - тоді дипломи Гарварду ще не цінувалися так високо).
*
Крім Другої світової, котра посприяла інтеграції жіноцтва, Гарвард багато чим завдячує іще одній катастрофі: Титаніку. Скажімо, пам"ятаєте у фільмі літню пару, котра лишається у своїй каюті й гине? Це - цілком історичне подружжя Стросс: їхні сини потім зафундували один з гуртожитків (котрий, між іншим, останнім став допускати жінок).
А бібліотеку Вайденера зафундувала на честь сина мати хлопця, котрий втонув на Титаніку: уже був сів до шлюпки, аж згадав, що забув у каюті свої книжки - і тоді його бачили востаннє. Для її гранту було дві умови: що в бібліотеці перед його портретом щодня ставитимуть свіжі квіти (виконують досі), і що всіх студентів Гарварду вчитимуть плавати (вимогу скасували в 1990 р. після прийняття Americans with Disabilities Act).
*
Під час війни за незалежність Джордж Вашингтон розквартирував у нинішньому найстаршому приміщенні Гарварду (де зараз на першому поверсі офіс директорки Дрю Фауст, а вище - гуртожиток бакалаврів) солдатів, і познімав металеві дверні ручки, щоб переплавити на зброю. Після закінчення війни Гарвард подав у суд на свіжонезалежний уряд за крадені дверні ручки - і виграв. Це був перший у США позов проти уряду.
*
Раніше Гарвард накладав обмеження на навколишні контори щодо того, в якому архітектурному стилі їм слід зводити свої приміщення. Перепало навіть пожежниками. Ті тяжко зітхнули, по закамарках помели, зібрали собі гроші на архітектора й звели офіс в гарвардському стилі. ...а вже за 20 років Гарвард прямо перед ними збудував Центр Науки, стилізований під полароїд - настільки, що навіть конструктором записано його винахідника (до будівлі, очевидно, непричетного). Пожежники скрипнули зубами й запам"ятали. Тож, коли загорівся Анненберг Холл, котрий через дорогу від цієї пожежної частини, вони дууууже повііііільно добираааалися до нього 2 години.
На першому фото - Центр Науки, на другому - Анненберг Холл (будівля в правому кутку - пожежна частина, щоб оцінити відстань):
Трохи місцевого колориту на річці Чарлі:
*
Фауна і флора:
Бурундук мімікрує прямо під ногами!
Причмелена велетенська міль теж мімікрує (фото без руки і фото з рукою для порівняння розмірів):
...і це ви ще не бачили їхніх тарганів!
*
Нам кажуть: "Обходьте десятою дорогою статую Джона Гарварда, на неї туристи злітаються". Туристи люблять потриматися для фото за його черевика - вважається, що це гарантує вступ до Гарварду і/чи успішну кар"єру. А гарвардські бакалаври вважають необхідним для випуску ритуалом побігати по подвір"ю голим, зайнятися сексом в бібліотеці Вайденер і попісяти на цю саму статую Джона Гарварда, за яку тримаються туристи. Це робить ситуацію доволі драматичною.
(доки я пишу, навколо гуртожитку бігає хтось і горланить "God my Lord")
