(no subject)
Oct. 23rd, 2010 01:50 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pocketfull_ofЦе все було давно і неправда, але я тільки зараз добралася скинути фото на комп"ютер.
Нарешті вибралася в Білу Церкву. Знаєте цей топос американських хоррорів - крихітне містечко, зазвичай десь на Півдні, за яким кінчається світ, непевне, як погано промальована локація у комп"ютерній грі? Якби я знімала щось таке в Україні, то кращого місця, аніж Біла Церква, годі й шукати. Там дуже багато милого абсурду, котрий, накопичуючись, таки починає викликати глибокий неспокій.
Скажімо, от: на честь кого названо цю вулицю?
(якщо не видно: верхня табличка - "вул. Ярослава Мудрого", нижня - "Эта улица названа в честь выдающегося советского писателя А.М. Горького")
Колишня велика синагога, нині - м"ясо-молочний комбінат:
Виставка-продаж всякого аматорського живопису у Костелі св. Йоана Хрестителя:
Музей в стилі радянського конструктивізму - всередині я не знімала, бо заборонено, але вражає: викопні стріли, пожовклі гади в банках, облізлі опудала, фарбовані очі манекенів, які демонструють форму часів Другої світової, фотографії чорнобильців-ліквідаторів з Білої церкви, автентичний чумацький віз, котрий їздив ще в війну, манжети, гудзики і мереживні комірці.
Всяка неминуча мідна фауна:
Коні й олені:
Один місцевий історик доводить, що Олександрія розбита так, щоб відтворювати топографію з "Божественної комедії". До Раю ми не дійшли.
***
Майже випадково напросилася на Цукімі (月見) - давній-давній японський ритуал милування осіннім місяцем, суміщений у даному випадку з чайною церемонією. Дуже чітко усвідомила засяг своєї любові до Японії (люблю японську мову, Хеян, Іхара Сайкаку і кілька манга, решта проходить повз мене).
В цілому, мені здається, дрібні побутові ритуали важливі, бо потрібно ж чимось структурувати час і досвід, та? Я для цього мови вчу, зокрема ту ж японську, але хтось для цього любить якісь побутові практики чи обрядовість, теж чудовий варіант.
Хіба може не розчулювати ця купа вузькоспеціалізованих речей – бамбукові віхтики для збивання чаю, дзбаники на воду для споліскування чашок, бамбуковий ківшик для споліскування чашок, серветочки з рисового паперу, спеціальний дрібний попіл, на якому грітиметься вода?
Чаклують над вогнем:
Мене, щоправда, трохи виводить з рівноваги, наскільки зовнішня сторона переважає над усім іншим. Ну от, скажімо, ходять вони по татамі шаркаючи. Я припускаю, що в восьми осінніх кімоно не шаркаючи й не походиш, але у джинсах же навіщо? (і так – у всьому: скажімо, це має давати вечір спокою, а в учнів, котрі проводять церемонію, руки тремтять від напруги. І теде). Втім, це не моє свято. Коли я виклала це все людині, яка мене запросила, то у відповідь почула: "Дивно, що ти бачила таке, бо я бачив місяць". Так що краса, яка завжди, "в глазах смотрящего".
Дуже зелений чай: порошок і готовий продукт (мені на смак нагадує трохи пересмажене гарбузове насіння):
***
Вже з півроку у мене нове окреслення мого рівня японської – «володію на рівні достатньому, щоб читати вірші на коробці презервативів»: ці люди серйозно розміщають на упаковках презервативів вірші, і я їх навіть можу прочитати!
絹のように優しい
太陽が海に落とす時
あなたの本質が誘惑によって生きる
愛が情欲になる
言葉がうめき声に変わる
月は空に、制限的に隠される
接触は夜として不安である
身が謙虚に焼け落ちる
キッスは心臓を燃やしている
感情は涙のように純粋なものである
Серйозно виглядає, якщо не перекладати, та? :) Але виробники наводять англійський переклад, то я як чесна людина і його повторю: «Gentle as silk your sensation // When the sun falls in the sea // All your essence lives by temptations // The love becomes passion // And words turn to moan // The moon is restrictively hidden in the sky // Touches are anxious as night // The flesh burns down humbly in desires // Kiss burning the heart // And feelings pure as tear».
Насправді, лексики мені вистачає чи не на більшість Кокінвакасю, а не тільки на віршики з презервативів – але граматика там набагато складніша, і її поки що не тягну.
***
Відкрила для себе чудового Сеферіса, грецького поета, Нобелівського лауреата 1963 р. Стилістика настільки близька мені, що аж страшно читати по багато, жую повільно, як свіжий хліб, злизуючи кришки з долоні. От, скажімо, початок «Хемпстеда» : «Как птица с подбитым крилом//годами не поднимавшаяся в воздух//как птица не одолевшая//ветра и бури//падает вечер» - безумно ефектне накручене порівняння з відтягнутим аж насамкінець сенсом; отут є трохи його віршів та есеїв.
Нарешті вибралася в Білу Церкву. Знаєте цей топос американських хоррорів - крихітне містечко, зазвичай десь на Півдні, за яким кінчається світ, непевне, як погано промальована локація у комп"ютерній грі? Якби я знімала щось таке в Україні, то кращого місця, аніж Біла Церква, годі й шукати. Там дуже багато милого абсурду, котрий, накопичуючись, таки починає викликати глибокий неспокій.
Скажімо, от: на честь кого названо цю вулицю?
(якщо не видно: верхня табличка - "вул. Ярослава Мудрого", нижня - "Эта улица названа в честь выдающегося советского писателя А.М. Горького")
Колишня велика синагога, нині - м"ясо-молочний комбінат:
Виставка-продаж всякого аматорського живопису у Костелі св. Йоана Хрестителя:
Музей в стилі радянського конструктивізму - всередині я не знімала, бо заборонено, але вражає: викопні стріли, пожовклі гади в банках, облізлі опудала, фарбовані очі манекенів, які демонструють форму часів Другої світової, фотографії чорнобильців-ліквідаторів з Білої церкви, автентичний чумацький віз, котрий їздив ще в війну, манжети, гудзики і мереживні комірці.
Всяка неминуча мідна фауна:
Коні й олені:
Один місцевий історик доводить, що Олександрія розбита так, щоб відтворювати топографію з "Божественної комедії". До Раю ми не дійшли.
***
Майже випадково напросилася на Цукімі (月見) - давній-давній японський ритуал милування осіннім місяцем, суміщений у даному випадку з чайною церемонією. Дуже чітко усвідомила засяг своєї любові до Японії (люблю японську мову, Хеян, Іхара Сайкаку і кілька манга, решта проходить повз мене).
В цілому, мені здається, дрібні побутові ритуали важливі, бо потрібно ж чимось структурувати час і досвід, та? Я для цього мови вчу, зокрема ту ж японську, але хтось для цього любить якісь побутові практики чи обрядовість, теж чудовий варіант.
Хіба може не розчулювати ця купа вузькоспеціалізованих речей – бамбукові віхтики для збивання чаю, дзбаники на воду для споліскування чашок, бамбуковий ківшик для споліскування чашок, серветочки з рисового паперу, спеціальний дрібний попіл, на якому грітиметься вода?
Чаклують над вогнем:
Мене, щоправда, трохи виводить з рівноваги, наскільки зовнішня сторона переважає над усім іншим. Ну от, скажімо, ходять вони по татамі шаркаючи. Я припускаю, що в восьми осінніх кімоно не шаркаючи й не походиш, але у джинсах же навіщо? (і так – у всьому: скажімо, це має давати вечір спокою, а в учнів, котрі проводять церемонію, руки тремтять від напруги. І теде). Втім, це не моє свято. Коли я виклала це все людині, яка мене запросила, то у відповідь почула: "Дивно, що ти бачила таке, бо я бачив місяць". Так що краса, яка завжди, "в глазах смотрящего".
Дуже зелений чай: порошок і готовий продукт (мені на смак нагадує трохи пересмажене гарбузове насіння):
***
Вже з півроку у мене нове окреслення мого рівня японської – «володію на рівні достатньому, щоб читати вірші на коробці презервативів»: ці люди серйозно розміщають на упаковках презервативів вірші, і я їх навіть можу прочитати!
絹のように優しい
太陽が海に落とす時
あなたの本質が誘惑によって生きる
愛が情欲になる
言葉がうめき声に変わる
月は空に、制限的に隠される
接触は夜として不安である
身が謙虚に焼け落ちる
キッスは心臓を燃やしている
感情は涙のように純粋なものである
Серйозно виглядає, якщо не перекладати, та? :) Але виробники наводять англійський переклад, то я як чесна людина і його повторю: «Gentle as silk your sensation // When the sun falls in the sea // All your essence lives by temptations // The love becomes passion // And words turn to moan // The moon is restrictively hidden in the sky // Touches are anxious as night // The flesh burns down humbly in desires // Kiss burning the heart // And feelings pure as tear».
Насправді, лексики мені вистачає чи не на більшість Кокінвакасю, а не тільки на віршики з презервативів – але граматика там набагато складніша, і її поки що не тягну.
***
Відкрила для себе чудового Сеферіса, грецького поета, Нобелівського лауреата 1963 р. Стилістика настільки близька мені, що аж страшно читати по багато, жую повільно, як свіжий хліб, злизуючи кришки з долоні. От, скажімо, початок «Хемпстеда» : «Как птица с подбитым крилом//годами не поднимавшаяся в воздух//как птица не одолевшая//ветра и бури//падает вечер» - безумно ефектне накручене порівняння з відтягнутим аж насамкінець сенсом; отут є трохи його віршів та есеїв.
