![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
Nov. 3rd, 2014 08:15 pmВикладання мов - дуже дивна асиметрична взаємодія. Десь половину часу це, безперечно, виглядає як абсурдистська драма пера, скажімо, Бекета. Реальність, як обгризена кістка - обгризена до того, що можна висловити тією граматичною категорією, яку проходимо кожного конкретного тижня, сотні-сотні абсурдних повторів. Наприклад: довгу вправу, де треба описати свою кімнату за схемою "іменник у називному відмінку на/в іменник у місцевому відмінку" - книга на столі, лампа на книзі, ручка в сумці і т.д. - один минулорічний студент підсумував фразою "ніж в голові". Перевіряючи то все, я почувалася десь так само.
Чи, скажімо, коли у студентів уже є дієслово "любити", але ще немає знахідного відмінку: "Ви можете любити тільки неістот чоловічого й середнього роду" - любов, що не може висловити себе граматично, коротше кажучи:).
Другу половину часу ти як викладач усвідомлюєш, які вразливі люди без мови. Маючи у своєму розпорядженні великий словниковий запас і немалий набір синтаксичних структур, ти можеш широкою дугою обійти ті місця, в яких ти вразливий. Відсутність слів лишає тебе на мілині людського, у теплій воді спільних страхів, де всі неоригінальні й тому ніякові. Проходимо, скажімо, дієслова на -ся. Кажу: "Час Геловіну! Чого ви боїтеся?" Перший же студент: "Я боюся свою маму". Це може виглядати ніяково, тож намагаюся звести на жарт: "Боїтеся на Геловін." Ні, уточнює він, завжди боюся.
І вже наступного тижня - тема, як можна здогадатися, орудний відмінок - той же студент відповідає на питання "Ким ви хочете стати?" - "Я хочу стати батьком". А сам такий масічок малесенький. Ну ок - тема, як пам'ятаємо, орудний відмінок - питаю "А ким працюють ваші батьки?" Ні-ні, каже він, жінка моя живе в Чикаго, і щось готовий іще розповідати.
А в іншій групі на питання "Ким працює ваша мама?" хтось холодно відрубав: "Я не хочу говорити про свою маму". Я така рада, що то не в моїй групі, я так гублюся в таких ситуаціях!
Коротше, багато різного дізнаєшся про людей, їхні страхи і мрії (дієслова на -ся і орудний відмінок), і ким працюють їхні батьки (орудний відмінок), і як звати їхніх братів і сестер (знахідний відмінок), і що вони хочуть зробити на вихідних (майбутній час). Думала, за рік звикну - але мені досі все це звучить дуже дивно. Але не неприємно.
Чи, скажімо, коли у студентів уже є дієслово "любити", але ще немає знахідного відмінку: "Ви можете любити тільки неістот чоловічого й середнього роду" - любов, що не може висловити себе граматично, коротше кажучи:).
Другу половину часу ти як викладач усвідомлюєш, які вразливі люди без мови. Маючи у своєму розпорядженні великий словниковий запас і немалий набір синтаксичних структур, ти можеш широкою дугою обійти ті місця, в яких ти вразливий. Відсутність слів лишає тебе на мілині людського, у теплій воді спільних страхів, де всі неоригінальні й тому ніякові. Проходимо, скажімо, дієслова на -ся. Кажу: "Час Геловіну! Чого ви боїтеся?" Перший же студент: "Я боюся свою маму". Це може виглядати ніяково, тож намагаюся звести на жарт: "Боїтеся на Геловін." Ні, уточнює він, завжди боюся.
І вже наступного тижня - тема, як можна здогадатися, орудний відмінок - той же студент відповідає на питання "Ким ви хочете стати?" - "Я хочу стати батьком". А сам такий масічок малесенький. Ну ок - тема, як пам'ятаємо, орудний відмінок - питаю "А ким працюють ваші батьки?" Ні-ні, каже він, жінка моя живе в Чикаго, і щось готовий іще розповідати.
А в іншій групі на питання "Ким працює ваша мама?" хтось холодно відрубав: "Я не хочу говорити про свою маму". Я така рада, що то не в моїй групі, я так гублюся в таких ситуаціях!
Коротше, багато різного дізнаєшся про людей, їхні страхи і мрії (дієслова на -ся і орудний відмінок), і ким працюють їхні батьки (орудний відмінок), і як звати їхніх братів і сестер (знахідний відмінок), і що вони хочуть зробити на вихідних (майбутній час). Думала, за рік звикну - але мені досі все це звучить дуже дивно. Але не неприємно.
