Franklin Park Zoo

Я ніжно люблю зоопарки; мене дивує, коли їх оптом засуджують. Ми стільки територій випалили, викорчували, вирубали, залили бетоном, завалили сміттям і заселили собою, що значна частина видів уже втратила природнє середовище існування (чи втратить найближчим часом). Отже, зоопарки - це не примха, а єдине середовище існування багатьох видів. Умови утримання в зоопарках - це інша розмова (яка стає дедалі нагальнішою зі зростанням потреби у зоопарках).
Коротше, добралася оце нарешті до бостонського зоопарку. Він менший, ніж київський (і за площею, і за кількістю тварин і видів), але, звісно, набагато гуманніше і розумніше спланований, краще фінансований і взагалі дуже непоганий, судячи з того, скільки тварин постійно розмножуються. Хоча, коли бостонський зоопарк відкрився у 1912 році, починав, звісно, з такої ж фігні і конструкції кліток, як і в нас - але потім провів ґрунтовну реконструкцію.
Найбільше мене вразив бурундук. Звісно, бурундука в зоопарку не експонують, він просто собі живе на газонах. Навіть до зустрічі з моїм бурундуком я краєм ока помічала, як щось руде розбігається на всі боки, але я ще якось не звикла до того, що, якщо якийсь рудий листок раптом біжить швидше, ніж інші, то це тому, що він бурундук, а не листок. Аж тут я зауважила, куди таке руде шурхнуло, зазирнула й побачила рудий ніс. Потім я три хвилини чекала, доки він визирне. Себто ніхто його там для мене не поміщав, ми зустрілися з ним як рівний з рівним (ну, тільки він прудкий і пристосований до виживання, а я незграбна і мерзну в мульйоні шмоток).



Ще я душевно поспілкувалася із хворою кукабарою. Ми довго дивилися одна на одну, я нахиляла голову - вона нахиляла голову, і, здається, обом була забава.
Одне з основних завдань зоопарків - інформувати про різні екологічні проблеми і потреби. Тут кожного залучають до, певною мірою, доброчинності, спонукаючи проголосувати й вибрати, який екологічний проект отримає додаткове фінансування: при покупці квитка видають два жетончики, які треба вкинути у скриньку того проекту, який тобі сподобається найбільше. Можна вибрати між захистом природи в самому Массачусеттсі (висадка рідкісних рослин, очищення ставків для якихось місцевих ропух, спроби висадити дітей черепах назад у дику природу), захистом снігових леопардів (зокрема, дають заробити різним маленьким індійським, китайським, киргизьким та пакистанським спільнотам, щоб їм не доводилося браконьєрствувати й винищувати останніх леопардів, щоб самим вижити), програмою повернення у дику природу андських кондорів і захистом останніх диких поселень тапірів у Нікарагуа.
( безідейні фото під катом )