(no subject)

Є такий поширений міф про безпорадність пофігістів. Так от: він абсолютно безпідставний. Пофігісти живучі, як таргани - і набагато живучіші, ніж контрол-фріки. Пофігіст знає: він не владний над світом, а той сповнений несподіванок (тому можна розслабитись і сходити пообідати - світ нікуди не дінеться, несподіванки також); поява нових несподіванок його не надто обходить - зазвичай він їх просто не помічає.
...Тим часом resident контрол-фріки вже починають вискубувати волосся на собі і сусідах (пофігіст досі не дуже розуміє, в чому проблема). Сил на вирішення проблеми при цьому йде однаково - але пофігіст на це не витрачає нерви. Пофігізм - дуже корисний життєвий скіл.
(приклад з сьогоднішнього: мене абсолютно нічо не непокоїло в ситуації, коли ми рушили без документів купувати квитки до країни шенгенської зони - і такі да, за студентськими все чудово продають :) висновок: don't worry be happy :) )

***

Нарешті змогла сформулювати, навіщо я вчу іврит. Річ у тім, що я збираю закладки - їх у мене щось близько сотні. До кожної книги старанно добираю відповідну закладку, а інколи й книгу до закладки - як поведеться. Аж ось друзі привезли з Праги отаку шнягу - і я зрозуміла, що до неї пасуватиме книга лише івритом. Що ж, довелося вчити.