(no subject)
Aug. 17th, 2009 12:21 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
pocketfull_ofПохід був хороший, але холодний. Гіркий досвід засвідчує, що вдягнути на себе одночасно увесь одяг, взятий на два тижні, таки фізично можливо. Зате - благословення для таких недолугих, як я, котрі здебільша живуть у своїй голові - у поході поринаєш у щасливий ідіотизм дбання виключно про тушку: поїсти, лягти на сонечку, щоб зігрітись, ну і вечірній ритуал у аж задубілому від холоду спальнику: потерти ступні, лягти черевцем донизу, потім спиною, прогріти всі боки))))
Prominent features: вечірка в стилі 20-х (радіофікація країни): сидіти навколо радіо і слухати якийсь запис опери 50-х; днями не бачити людей; сірі чаплі як худі привиди вздовж берегів; туман над річкою о 4 ранку аж виплюскується з берегів.
За похід прочитано:
* "Fishing for Amber" Ciarán Carson - прекрасне до сліз. Автор, здається, намагається відтворити структуру усної оповіді, і оповідь блукає, вигинається, знов повертається у старе русло - переплітаються ірландські народні байки, грецька міфологія, культурологічна історія видобутку бурштину на балтійському узбережжі, короткий путівник Нідерландів, історія підводних човнів. І стиль - ооо, так воно починається: "It was long ago, and long ago it was; and if I'd been there, I wouldn't be here now; if I were here, and then was now, I'd be an old storyteller, whose story might have been improved by time, could he remember it". Здається, для мене - відкриття року.
* "Коли цвіли гарбузи" Драгослава Михаїловича - взялася, бо не була до того знайома з сербською прозою, і не пожалкувала, хоча воно макабричне і доволі химерне. Оповідач - бандит, такий геть нерефлексуючий, і геть не романтизований (побиття, групові згвалтування, одна звивина, і та не на мізках - ну, коротше, ледь не кинула читати). Аж потім все міняється, коли його бос і кумир, котрим він, умовно, хоче стати, коли виросте, не гвалтує його сестру, котра після цього вчиняє самогубство. Оповідач його вбиває, і тим, здається, чинить символічне самогубство, відмовляючись від старих життєвих настанов, котрі той втілював? Така нестандартна історія духовного переродження :) У будь-якому разі, суто технічно цікаво, як авторові вдалося виписати геть нерефлексуючого оповідача.
* "The Book Thief" Markus Zusak - початок заповідався геть незле. Це - жвавенька і дотепна оповідка для юних читачів про Другу Світову, зі Смертю в ролі оповідача. Про дівчинку, котра, позбавлена власної біографії (вона усиновлена, про своїх батьків мало знає, крім того, що за гітлерівського режиму про них краще не говорити), підміняє власну біографію краденою - краде книжки (ну, якщо спрощувати, ага). Про толерантність (до пригноблюваних - але й до німців, серед котрих теж є порядні), і про владу слів. Наче і стиль сповнений вдалих мовних ігр, і месідж правильний, але під кінець стиль стає якимось силуваним, а месідж наче кувалдою вколочують. Але заради першої 1/2-2/3 тексту, певно, таки варто читати.
Prominent features: вечірка в стилі 20-х (радіофікація країни): сидіти навколо радіо і слухати якийсь запис опери 50-х; днями не бачити людей; сірі чаплі як худі привиди вздовж берегів; туман над річкою о 4 ранку аж виплюскується з берегів.
За похід прочитано:
* "Fishing for Amber" Ciarán Carson - прекрасне до сліз. Автор, здається, намагається відтворити структуру усної оповіді, і оповідь блукає, вигинається, знов повертається у старе русло - переплітаються ірландські народні байки, грецька міфологія, культурологічна історія видобутку бурштину на балтійському узбережжі, короткий путівник Нідерландів, історія підводних човнів. І стиль - ооо, так воно починається: "It was long ago, and long ago it was; and if I'd been there, I wouldn't be here now; if I were here, and then was now, I'd be an old storyteller, whose story might have been improved by time, could he remember it". Здається, для мене - відкриття року.
* "Коли цвіли гарбузи" Драгослава Михаїловича - взялася, бо не була до того знайома з сербською прозою, і не пожалкувала, хоча воно макабричне і доволі химерне. Оповідач - бандит, такий геть нерефлексуючий, і геть не романтизований (побиття, групові згвалтування, одна звивина, і та не на мізках - ну, коротше, ледь не кинула читати). Аж потім все міняється, коли його бос і кумир, котрим він, умовно, хоче стати, коли виросте, не гвалтує його сестру, котра після цього вчиняє самогубство. Оповідач його вбиває, і тим, здається, чинить символічне самогубство, відмовляючись від старих життєвих настанов, котрі той втілював? Така нестандартна історія духовного переродження :) У будь-якому разі, суто технічно цікаво, як авторові вдалося виписати геть нерефлексуючого оповідача.
* "The Book Thief" Markus Zusak - початок заповідався геть незле. Це - жвавенька і дотепна оповідка для юних читачів про Другу Світову, зі Смертю в ролі оповідача. Про дівчинку, котра, позбавлена власної біографії (вона усиновлена, про своїх батьків мало знає, крім того, що за гітлерівського режиму про них краще не говорити), підміняє власну біографію краденою - краде книжки (ну, якщо спрощувати, ага). Про толерантність (до пригноблюваних - але й до німців, серед котрих теж є порядні), і про владу слів. Наче і стиль сповнений вдалих мовних ігр, і месідж правильний, але під кінець стиль стає якимось силуваним, а месідж наче кувалдою вколочують. Але заради першої 1/2-2/3 тексту, певно, таки варто читати.
