Мама їдиш?

[pocketfull_of]

Колись я навчуся подорожувати з малою кількістю багажу, але ще не сьогодні, о ні, ще не сьогодні: у стані недосипної паніки перед польотом в дусі "все пропало, рятуй те, до чого дотягуєшся" вхопила і запакувала пуховик. В Ізраїль. У розпал літа. Сподіваюся, він мені тут не раз стане у пригоді, коли температура повітря перевищуватиме температуру тіла.
(Промотуємо годинний допит у аеропорту на тему "А чому ви їздили в Марокко? Що, з доброї волі? А як звали вашого професора їдишу в Гарварді? А про що ваша дисертація?")
З місцевого колориту тутешнього кампусу одразу кидається у вічі те, що (1) я вже знаю, як дійти аж до двох бомбосховищ (в одному з яких буде flea market речей, полишених тими, хто виїхав на канікули); (2) замість звичних автоматів з кавою (Могилянка) чи енергетичними напоями (Гарвард) стоять автомати з цигарками і морозивом.
А по газонах туркочуть голубки - худі й довгошиї.


А ще здійснила перший комунікативний акт івритом! З таксистом! Сказала, що от, ані ломедет їдиш. Він: "Мама їдиш?" Нє, кажу, мама все ж не їдиш.
Загалом, протягом наступного місяця я вчитиму їдиш у Тель-Авівському університеті.