Нмд, питання не в тому, хто на кого звідки дивиться, а в адекватності поведінки обставинам. Себто, безперечно, ТЕЛ полемізує з частиною орієнталістських штук, подаючи арабів як адекватнішу стратегію в тривалій перспективі (це не значить, що там нема орієнталізму в його гіршому різновиді - але роман значно коректніший, ніж, скажімо, фільм, а ТЕЛ значно більш свідомий своїх привілеїв як британця і прив'язаних до цього культурних ієрархій, ніж, скажімо, автори всіх інших відомих мені мемуарів з близькосхідного театру східного фронту) - але культурна динаміка в романі, нмд, складніша, ніж "група Х зневажливо дивиться на групу Z".